Коли астронавти місії «Аполлон» зробили перший крок поверхнею Місяця, вони очікували побачити суцільну сірість – камені та пил. Крихітні скляні намистини, розкидані по місячному ландшафту, немов мікроскопічні дорогоцінні камені, абсолютно не вписувалися в уявлення вчених того часу про земний супутник. Ті намистинки, кожна менша за піщинку, виявилися крихітними капсулами часу історії вулканічної активності Місяця на початку його існування 3,3-3,6 млрд років тому.
Мікроскопічні намистини утворилися, коли під час видовищних вибухових вивержень вулканів назовні виривалася розплавлена матерія з нутрощів Місяця. На думку дослідників, природа їхнього виверження була дуже схожою, наприклад, на вулкани Гаваїв. Головна відмінність між ними полягала у тому, що під впливом крижаного вакууму космосу, що оточує супутник, кожна краплина лави миттєво застигала. Без атмосфери та зміни погодних умов ці фрагменти лави уникнули ерозії та збереглися у первинному вигляді навіть через більш як три мільярди років. Частина з них 50 років тому стала частиною зразків, відібраних американськими астронавтами. Нещодавно вони нарешті дочекалися, поки технології наздоженуть наукову цікавість космічних перегонів та допоможуть ідентифікувати їхню природу.
Тепер вчені змогли зазирнути всередину цих крихітних місячних артефактів за допомогою розвинутих технік мікроскопії, про які дослідники часів місії «Аполлон» могли тільки мріяти. Завдяки електронній мікроскопії та високоенергетичним іонним променям їм вдалося проаналізувати намистини, не пошкоджуючи їхню цілісність. Водночас вченим довелося бути максимально обережними, щоб захистити рідкісні зразки місячного ґрунту від впливу земної атмосфери, яка могла вступити в реакцію зі стародавніми матеріалами у їхньому складі. З погляду науки ще цікавішими ці краплі застиглої лави робить той факт, що вони відрізняються одна від одної за кольором та композицією, а отже – зберігають в собі інформацію про різні етапи вулканічної активності супутника. Деякі скляшки яскраво помаранчеві, інші – блискучі чорні, і кожен різновид розкриває історію вивержень, що відбувалися протягом мільйонів років.
Розмаїття мінералів та ізотопний склад намистин свідчать про різницю тиску, температури та хімічного середовища, які супроводжували різні місячні виверження мільярди років тому. Завдяки аналізу зразків застиглої лави вчені також виявили, що природа вулканічної активності на Місяці змінювалася з плином часу, тож їхнє вивчення дозволяє відстежувати, як еволюціонували надра супутника. Ці дивовижні намистини також слугують нагадуванням про те, що Місяць не завжди був тихим та стабільним світом, який ми спостерігаємо сьогодні.
Джерело фото: NASA