З першого погляду китоглав може підкорити ваше серце своєю чарівністю або налякати своїм загрозливим поглядом і великим дзьобом із гострим гачком. Пропонуємо вашій увазі цікаві факти про цих дивовижних птахів, також відомих як королівські чаплі.

Цілком передбачувано, перше, що впадає в очі при погляді на королівську чаплю — це її масивний дзьоб. Першовідкривачі птаха побачили у формі дзьоба схожість із головою кита, що знайшло відображення в родовій назві Balaeniceps — китоголовий. Водночас у деяких мовах, наприклад, у німецькій та англійській, назва чаплі перекладається як «черевикодзьобий», відображуючи схожість дзьоба із дерев’яними черевиками сабо. Китоглав мешкає в Центральній Африці на болотистих берегах Нілу та прилеглих болотах.

Знайомство з китоглавами

Першим європейцем, який дізнався про дивного птаха з масивним дзьобом, став німецький дипломат і дослідник Фердинанд Верне. У 1840 році під час африканської експедиції в пошуках витоку Білого Нілу Верне опинився біля озера Но — одного з численних водойм болота Судд, розташованого на території сучасного Південного Судану. Провідники дослідника розповіли йому про незвичайного птаха розміром із верблюда і з дзьобом, що нагадує пелікановий, тільки без специфічного мішка. Через 10 років колекціонер Менсфілд Паркінс привіз до Великої Британії двох китоглавів, щоб місцеві зоологи могли вивчити дивного птаха. У 1851 році натураліст Джон Гоулд презентував Британському зоологічному товариству перший офіційний опис королівської чаплі, зроблений за зразками Паркінса.

Відтоді вчені взялися за класифікацію птаха, але протягом десятиліть вони не могли домовитися, чи належить китоглав до чапель чи до лелек. Його голосовий апарат типовий для пеліканоподібних, до яких належать і чаплі. У той же час він позбавлений звичних для чапель пудреток — особливих крихких «порошкових» пір’їн, що використовуються для водовідштовхувальної обробки оперення. Китоглав також практикує властивий лелекам спосіб зниження температури тіла за допомогою уригідрозу — випорожнення на власні ноги з метою випаровування. Такі суперечливі характеристики птаха довго збивали таксономістів з пантелику, і лише нещодавно глибше вивчення структури яєчної шкаралупи, а також аналіз ДНК допомогли віднести китоглава до родини пеліканоподібних.

Китоглав переможе вас у витрішки

Окрім змішання рис одразу двох родин птахів і завидного дзьоба, від більшості пернатих китоглав відрізняється ще й розташуванням очей. Його золотисті очі знаходяться на передній частині голови, а не з боків черепа, як у більшості птахів. Така особливість надає королівській чаплі всі переваги бінокулярного зору, тобто китоглав бачить світ об’ємним.

Королівські чаплі чудово пристосовані до життя серед боліт. Більше того, вони заслужено мають репутацію прекрасного хижака. Під час висліджування та очікування здобичі птах здатен завмирати і проводити години без руху, вдивляючись у простір невідривним смертоносним поглядом. Пернатий вирізняється не тільки неймовірним терпінням, але і швидкою реакцією. Завдяки довгим лапам із широко розставленими пальцями китоглав легко пересувається по болотистій місцевості, щоб, побачивши потенційну здобич, негайно кинутися за нею. Улюблена їжа королівської чаплі — це риба, жаби, змії і навіть молоді крокодили. Дрібну здобич китоглав зачерпує дзьобом, немов сачком, а розправитися з більшою жертвою йому допомагає гострий гачок на кінці дзьоба.

Загрозливе видовище

Провідники Фердинанда Верне не дарма порівнювали китоглавів із верблюдами. Зріст дорослої особини становить близько 120 см при вазі від 4 до 7 кг, а розмах крил перевищує 2 метри. У поєднанні з поглядом прямо в душу й гігантським дзьобом птах таких розмірів дійсно являє собою загрозливе видовище. До того ж цей птах здатен видавати звуки, які точно імітують стрекотіння Хижака з відомої серії фантастичних фільмів про інопланетних мисливців. На щастя, незважаючи на свою лячну природу, цей звук ніяк не пов’язаний із небезпечною поведінкою королівської чаплі. Його джерело — еластичний горловий мішок, вібрації якого сприяють випаровуванню вологи і, як наслідок, охолодженню поверхні тіла. Крім того, китоглав здатен видавати безліч дивних звуків: мукання, швидкі клацання дзьобом тощо.

Китоглави досить агресивні в дикій природі, тому їх нерідко вважають найстрашнішими птахами у світі й називають «чаплями ваших кошмарів». Їхній лютий норов був добре відомий раннім дослідникам, які намагалися знайти підхід до нової птиці та як слід її вивчити. У XIX столітті зоолог Стенлі Флауер із гумором описував спостереження за взаємодіями між початківцями фотографами, які хотіли зробити ім’я завдяки знімкам дивовижної птиці, та птахами, що не бажали уваги чужинців.

Водночас, опинившись у неволі, китоглав показав себе досить покірним і навіть дружелюбним. Хоча королівські чаплі мало представлені в міжнародних зоопарках, ті, що живуть серед людей, поступово звикають до уваги. У деяких місцях птахи настільки добре освоїлися, що їм дозволяють вільно прогулюватися серед гостей. Хоча надто активно взаємодіяти з китоглавами не рекомендується, деякі з них самі йдуть назустріч людям. Знайомство з ними дещо нагадує зустріч із гіпогрифами з «Гаррі Поттера»: якщо схилити перед птахом коліно, то вона в знак поваги вклониться у відповідь.

Розмноження

Поклонами, кивками, клацанням дзьобом і стрекотінням китоглав спілкується не тільки з людьми. Насправді всі ці рухи є елементами шлюбних танців королівських чапель. Птахи знаходять пару, досягнувши статевої зрілості у віці 3-4 років. Китоглави є моногамними, однак поза періодом розмноження члени однієї родини воліють проводити час окремо. З настанням же гніздового періоду вони об’єднуються і будують величезне гніздо зі стебел папірусу, очерету й сухої трави. Незважаючи на розмір гнізда (приблизно 2,5 метра), королівські чаплі майстерно приховують його від хижаків. Як правило, самиця китоглава відкладає до трьох яєць, проте з усіх пташенят зазвичай виживає лише одне.

Загроза вимирання

Як ми згадували раніше, навіть у дикій природі потомство китоглавів дуже нечисленне. У неволі ситуація ще гірша: за останні 100 років у зоопарках вилупилося і вижило всього двоє пташенят. Рідкісність птаха зробила її бажаним об’єктом на чорному ринку. Згідно зі статистикою Національного одюбонівського товариства, опублікованою в журналі Audubon, приватні колекціонери в Дубаї або Саудівській Аравії готові заплатити за живого китоглава понад 10 тисяч доларів.

Міжнародний союз охорони природи регулярно оновлює Червону книгу, згідно з якою кількість дорослих королівських чапель у дикій природі оцінюється в 3300-5300 особин, і це число постійно зменшується. Окрім загрози з боку браконьєрів, значним чинником, що спричиняє скорочення чисельності виду, є знищення ареалу птаха. Болотиста місцевість Центральної Африки страждає від пожеж, забруднення, надмірної експлуатації для сільського господарства, а також від розвитку нафтових і газових родовищ. Крім того, для багатьох африканських племен китоглав здавна вважався провісником нещастя, тому протягом сотень років вони «очищували землю від скверни», цілеспрямовано знищуючи цих дивовижних птахів.

Сьогодні збереження виду перебуває під контролем міжнародних і місцевих організацій з охорони дикої природи. Їхні співробітники в Південному Судані, Уганді, Танзанії та Замбії патрулюють ареал китоглава і відстежують пересування потенційних браконьєрів, щоб запобігти випадкам викрадення та винищення птахів.