Лист, написаний пасажиром Титаніка за лічені дні до загибелі лайнера, пішов з молотка аукціона Henry Aldridge & Son за £300 000.

10 квітня 1912 року полковник Арчибальд Грейсі IV сів на Титанік в місті Саутгемптон, зайнявши своє місце в першому класі лайнера, у каюті номер C51. Того самого дня він написав лист, який пізніше називали «пророчим». Як завзятому історику-любителю, щось не давало йому винести судження про «цей прекрасний корабель», допоки його подорож не добігла кінця. Полковник порівнював Титанік з іншим трансатлантичним лайнером компанії «White Star Line», що був дуже комфортним та розкішним. Хоча він поступався Титаніку за витонченістю стилю та різноманіттям розваг, Грейсі сприймав його як старого друга, у морехідних якостях котрого він був впевненим. Саме ці роздуми містив лист, адресований знайомому Арчибальда А. П. Бруксу.

Кореспонденція пасажирів першого класу зійшла до суходолу під час візиту Квінстауна (сучасного міста Ков в Ісландії) 11 квітня, а 12 квітня лист полковника вже дістався Лондона, про що свідчать відповідні штампи. Вже в ніч з 14 на 15 квітня Титанік зіткнувся з айсбергом та затонув у холодних водах Північної Атлантики. Більшу частину своєї подорожі Грейсі провів в компанії одиноких жінок з першого класу та за читанням книжок в бібліотеці разом із другом Клінчем Смітом. Інші пасажири згадували його як невтомного оповідача та невичерпне джерело інформації про Громадянську війну. 14 квітня полковник грав у сквош, плавав у басейні, читав та відвідував богослужіння. Через слабке здоров’я активний відпочинок його втомив, тож того дня він рано пішов спати.

Проте о 23:45 прокинувся від слабкого поштовху лайнера й помітив, що його двигуни не працюють. Отже, Грейсі одразу попрямував до палуби, де став допомагати саджати до рятівних човнів жінок та дітей. Коли вода дійшла до шлюпочної палуби, полковника змило хвилею, але він встиг схопити дах мостика, відплив від Титаніка та заліз на дно перевернутої шлюпки разом з дюжиною інших чоловіків. Тіло його друга Сміта зникло в темряві океану, а пізніше ще понад половину людей зісковзнули у воду від втоми та холоду. Вранці 15 квітня рятувальні шлюпки підібрали виживших, але Арчибальд так втомився, що його довелося підіймати на борт «Карпатії» разом із човном.

Після повернення до Нью-Йорку полковник одразу почав записувати свої спогади для книжки, ретельно згадуючи кожний момент та людей, що його оточували. На жаль, переохолодження та травми, отримані тієї квітневої ночі в Атлантичному океані, далися взнаки: 2 грудня 1912 року Арчибальд впав у кому через ускладнення діабету і через два дні помер. Його книгу було опубліковано у 1913 році під назвою «Правда про Титанік», ймовірно, з відсилкою до іншої книги автора «Правда про Чикамунгу». Завдяки книзі Грейсі вдалося встановити імена багатьох безбілетних пасажирів та імена пасажирів першого класу, які залишилися на лайнері. Вона стала надзвичайно цінним джерелом інформації для істориків та дослідників катастрофи.

За словами представників аукціону Henry Aldridge & Son, лист полковника є одним з найбільш незвичайних артефактів Титаніку. Окрім пророчого вмісту, для аукціону важливо те, що це один з небагатьох екземплярів кореспонденції відомих пасажирів, що пережили загибель лайнера. Такі експонати рідко потрапляють на ринок, а саме цей лист з’явився в продажу вперше. Саме цим в аукціонному домі пояснили неабиякий інтерес до лота, естімейт котрого становив £60 000. Покупцем листа став внучатий племінник А. П. Брукса, якому воно було адресоване.