Зазвичай, коли ми бачимо фрукти, то думаємо про їхню корисність, вітаміни та поживні речовини. Однак деякі з них не просто не містять вітамінів, а навіть є отруйними, і яскравим прикладом цього є плоди дерева манцинела. Це дерево досить поширене в Мексиці, на Галапагоських і Антильських островах, у Колумбії та на узбережжі Вест-Індії.
Плоди манцинели зовні схожі на невеликі яблука або навіть груші розміром приблизно 4 см, але вважаються найотруйнішими фруктами на планеті. Вони ростуть як поодинці, так і парами, мають досить привабливий вигляд та солодкуватий запах, через що свого часу спричинили сотні смертей. І навіть сьогодні регулярно трапляються летальні випадки, переважно серед необізнаних або надмірно сміливих цікавих туристів.
Крона дерева має досить великий розмах, а висота може сягати 16 метрів. Зазвичай манцинела має чудернацькі форми, що зумовлено сильними вітрами в її природному середовищі. Листя дерева має еліпсоподібну форму та жовтуваті жилки. Вважається, що дерево завжди зелене, проте в періоди посухи більшість листя опадає.
Отруйний сік міститься в усіх частинах дерева, включаючи навіть кору та листя. Він завдає шкоди людині не лише при потраплянні всередину, а й при контакті зі шкірою, залишаючи опіки та сильне подразнення, зазвичай із пухирями та запаленням. Ба більше, молочний сік може навіть пошкоджувати бавовняні тканини. Серйозний вплив чинить навіть дим цього дерева, подразнюючи дихальні шляхи, а шкідливою вважається навіть дощова вода, що стікає з його листя. Завдяки таким властивостям дерево потрапило до Книги рекордів Гіннеса. Незважаючи на отруйні якості манцинели, рептилії можуть лазити по ній без жодних обмежень.
Отруту цього дерева місцеві жителі часто використовували як зброю. Нею просочували стріли та колюче-ріжуче знаряддя, і після поранення ворога його мученицька смерть була практично неминучою.
У 1733 році на острові Сен-Бартелемі було розпочато знищення цих дерев, однак завдання виявилося досить складним. Зрубати дерева не вдалося, адже від летких трісок було важко вберегтися, а пари соку настільки подразнювали дихальні шляхи, що дихати ставало неможливо. Було вирішено спочатку обпалювати кору, щоб висушити дерево, але й дим спричиняв чимало проблем. У результаті манцинелові дерева так і не вдалося повністю викорінити.
Деревина манцинели має дуже гарний малюнок, що зробило її досить популярною серед майстрів столярної справи. Для заготівлі сировини ці дерева вирубають, попередньо обпалюючи та підсушуючи, але навіть із захисними костюмами цей процес залишається небезпечним.
Джерело зображень: Wikimedia Commons