У 1985 році генетики досягли видатного прориву у галузі археології, успішно вилучивши часткову ДНК з останків скелета стародавнього Єгипту. Майже точно 40 років потому дослідникам вдалося секвенувати повний геном особи, яка жила на зорі єгипетської цивілізації.

Єгиптологи присвятили цілі століття аналізу тонн археологічних матеріалів, що охоплюють тисячолітню історію Стародавнього Єгипту. Хоча експерти мають доволі прийнятне розуміння життя стародавніх єгиптян, генетичний склад населення дуже довго залишався таємницею. Донедавна вчені могли покладатися лише на аналізи трьох зразків, проте в кожному випадку погано збережена ДНК дозволила лише частково дослідити їхній геном. Втім, ситуацію нарешті змінив всього один зуб, який понад століття зберігався в музейних архівах. Археологи знайшли його (та його власника) приблизно у 1902 році в селі Нувайрат, розташованому приблизно за 266 км на південь від Каїра.

Тоді експерти не змогли дізнатися про історію цієї людини суто по її тілу, але радіовуглецевий аналіз показав, що вона жила у період між 2855 та 2570 роками до нашої ери. Результати датування дозволили розмістити особу між періодами Раннього та Стародавнього царства, коли відбувалося будівництво перших пірамід, але до стандартизації практики муміфікації. До речі, саме відсутність втручання у тіло людини шляхом муміфікації могло сприяти більш тривалому збереженню цілісності її ДНК. Завдяки цьому дослідники з Інституту Френсіса Кріка та Ліверпульського університету Джона Мурса врешті змогли отримати повні дані про геном давнього єгиптянина.

Генетичний аналіз пов’язав 80% ДНК особи з Північною Африкою, тоді як решта 20% простежуються до месопотамського Родючого Півмісяця поблизу сучасного Іраку. Вчені досі не можуть із впевненістю говорити про те, чи більшість єгиптян того часу мали спільних предків та близький генетичний склад. Однак хімічний склад зуба чоловіка вказав на те, що він виріс на території Єгипту, а не мігрував туди. Подальші дослідження скелета також свідчать про те, що його власник проводив життя у важкій праці. Дослідники ідентифікували дуже специфічне розширення сідничних кісток, ознаки значної рухливості рук вперед і назад, а також значний артрит правої стопи. На їхню думку, чоловік був гончарем, а стан його скелета відповідає зносу, асоційованому з активним використанням гончарного круга. Обставини поховання цієї людини відповідали традиціям для єгиптян вищого класу, що нетипово для гончарів, однак, можливо, він був дуже талановитим та успішним, що сприяло покращенню соціального статусу.

Комбінація результатів аналізу геному з дослідженням його кісток та зубів дозволила скласти доволі чітку та повну картину життя стародавнього єгиптянина. Дослідники сподіваються, що аналіз інших зразків ДНК допоможе їм розширити розуміння генетичного розмаїття населення Стародавнього Єгипту та його зв’язків із сусідніми регіонами.