Діви-воїтельки займають особливе місце в культурах різних народів світу. Серед жінок самураїв, гладіаторів та інших дам, які можуть зупинити коня на скаку і увійти в палаючу хату, вирізняється романтична фігура жінки-пірата. Однією з небагатьох представниць цього стану була ірландка Енн Бонні.

Ранні роки

Більшість відомостей з біографії Енн Бонні сучасна публіка дізналася завдяки книзі «Всесвітня історія піратів» капітана Чарльза Джонсона, за яким, ймовірно, ховався англійський письменник Даніель Дефо. Згідно з цією книгою, Енн була позашлюбною донькою ірландського адвоката Вільяма Кормака і служниці Мері Бреннан, яка працювала в його маєтку. За різними даними, дівчинка народилася між 1697 і 1700 роками. Коли дружина Вільяма дізналася про роман адвоката зі служницею і незаконно народжену доньку, коханцям довелося з ганьбою втекти з Ірландії. Нова родина оселилася в Південній Кароліні, поблизу міста Чарлстон, де Кормак придбав плантацію. Незабаром Кормаки вибилися у світ і увійшли до небагатьох рядів еліти Чарлстона.

Тим часом Енн Кормак підростала, і до 14 років вона перетворилася на вперту і запальну дівчину, яка ніколи не дозволяла себе ображати, заслуживши прізвисько «тигреня Енн». Одного разу майбутня піратка настільки сильно побила хлопця, який їй надокучав, що той потрапив до лікарні. Вільям Кормак був досить шанованою людиною, тому всі очікували, що для доньки він знайде гідного заможного чоловіка. Однак у 16 років Енн заявила батькові, що виходить заміж за Джеймса Бонні – молодого матроса без копійки за душею. У результаті Вільям відрікся від доньки і вигнав її з дому.

Нью-Провіденс

Пара оселилася на острові Нью-Провіденс, Джеймс перебивався підробітками і іноді виходив у море, а Енн добросовісно вела господарство і чекала чоловіка з плавання. У 1718 році для боротьби з неконтрольованим піратством Англія призначила на Багамські острови нового губернатора – корсара Вудаса Роджерса. По суті, корсари були піратами з дозволом від уряду на ведення своєї злочинної діяльності, тому звичайні пірати були їхніми конкурентами. Новий губернатор одразу ж взявся за ліквідацію конкуренції, використовуючи інформацію від місцевих інформаторів. Джеймс Бонні, який не мав великого успіху в морському розбої, став одним з них і здав багатьох своїх товаришів-піратів. Таке поводження Джеймса зовсім не влаштовувало Енн, тому вона залишила чоловіка і пішла шукати щастя деінде.

Невдовзі Енн Бонні познайомилася з піратом Джеком Рекхемом, який раніше служив квартирмейстером або старшиною кермових у Чарльза Вейна. Одного разу Вейн проявив боягузтво, побоюючись нападати на військовий фрегат, і втратив авторитет в очах команди. Тоді Рекхем зайняв місце капітана піратського судна і саме в такому статусі він зустрів Енн. Станна жінка зачарувала пірата, який повернувся на Нью-Провіденс, щоб отримати амністію від нового губернатора і зробити перерву у своїй злочинній діяльності. Бонні і Рекхем зажили на острові, не шкодуючи грошей на розваги та бенкети. Скоро нестачу фінансів відчули й колишні пірати Рекхема, тому він вирішив знову вирушити в море.

Жінка-пірат

Бонні категорично відмовилася чекати коханого на суші і, переодягнувшись у чоловічий одяг, стала новим членом команди на ім’я Андреас. Піратське ремесло відмінно давалося Енн; вона з легкістю опанувала стрільбу з рушниць і пістолетів, а також майстерно володіла абордажною шаблею і навіть алебардою. «Матрос Андреас» не поступався іншим піратам у рукопашній і відрізнявся відвагою і сміливістю в кожному бою. Можливо, «Андреас» і далі зміг би залишатися в чоловічому образі, якби не вагітність. Невдовзі після пологів дитина померла, і Енн повернулася на борт: до того часу її авторитет серед команди був таким бездоганним, що ніхто не посмів би звинуватити її в омані. Відтоді Енн Бонні з гордістю носила жіночі сукні і наводила жах на жертви захоплених суден.

Одного разу під час захоплення чергового судна один з матросів завзято чинив опір навіть після того, як його товариші схилили голову перед піратами. Врешті-решт пірати прийняли його до своєї команди. Яке ж було їхнє здивування, коли молодий матрос виявився переодягненою жінкою на ім’я Мері Рід. Присутність двох жінок на борту піратського корабля зовсім не пом’якшила дух команди; Бонні і Рід боролися завзятіше і лютіше за всіх, мотивуючи інших піратів на більш жорстокі й криваві розправи над жертвами.

Арешт і суд

На жаль, щастя і повне пригод життя піратів тривало недовго. У 1720 році неподалік від Ямайки судно піратів зіткнулося з військовим фрегатом губернатора. П’яні пірати виявилися легкою здобиччю, тому незабаром на суші всі дізналися про арешт команди Рекхема. Всіх чоловіків одразу засудили до повішення, а от Бонні і Рід пощастило трохи більше. Обидві жінки на той момент були вагітними, тому їх залишили за ґратами чекати пологів. Згідно з деякими джерелами, перед стратою Рекхему дозволили в останній раз зустрітися з Енн. Виявилося, що Бонні вже встигла розчаруватися в колишньому коханому, і замість ніжних слів прощання вона прошипіла йому фразу: «Мені шкода бачити тебе в такому становищі, але якби ти був справжнім чоловіком, тебе б не вішали як собаку».

Подальша доля Енн Бонні

Хоча в кінцевому підсумку Бонні і Рід також визнали винними в піратстві і засудили до повішення, жодну з них так і не стратили. Мері померла у в’язниці через 5 місяців після арешту, а Енн якимось чином вдалося уникнути покарання і опинитися на волі. За однією з версій, Бонні помилували завдяки втручанню її батька-юриста, який пробачив доньці та дозволив їй повернутися до Чарлстона. Не виключено, що колишня піратка самостійно змогла втекти з ув’язнення. Подальша доля Енн Бонні сповита суперечливими легендами: одні стверджують, що Енн знову вийшла заміж і дожила до глибокої старості як благочестива жінка з чималою кількістю дітей і онуків. Згідно з іншими джерелами, вона знайшла нове кохання і повернулася до піратського ремесла.

Спадщина

Піратська кар’єра Енн Бонні була недовгою, тому не можна сказати, що вона стала зразком для наслідування для прийдешніх поколінь піратів. Фігура Енн збереглася в історії і культурі як романтичний образ жінки, яка пішла проти суспільства і здобула бажану свободу всупереч тиску з боку батька, чоловіка та суспільної думки. Образ Енн Бонні знайшов відображення в масовій культурі; про неї не раз згадували у своїх творах музиканти, письменники та поети. Крім того, її незвичайна історія була використана в сюжетах безлічі фільмів і комп’ютерних ігор, наприклад, у серіалі «Чорні вітрила» режисера Ніла Маршалла і в знаменитій грі в жанрі action-adventure з елементами стелс-екшена «Assassin’s Creed IV: Black Flag».