Локація, зображена на останньому полотні нідерландського художника-постімпресіоніста Вінсента ван Гога «Коріння дерев», вже протягом п’яти років залишається об’єктом судової баталії. Тож кому має належати це місце?

Пізнім липневим ранком 1890 року Вінсент ван Гог вийшов зі свого помешкання, аби прогулятися маленьким французьким містечком Овер-сюр-Уаз та знайти натхнення для нового полотна. Його прогулянка виявилася недовгою: ноги віднести художника до пагорба на вулиці Добіньї, де він знайшов заплутане коріння дерев, що вибивалося з-під землі. Картина «Коріння дерев» стала останньою в житті ван Гога. Увечері того ж дня художник вистрілив собі у груди з позиченого у когось зі знайомих револьвера, а потім, хитаючись, повернувся до своєї кімнати в готелі з вогнепальним пораненням. За два дні вночі в нього почався епілептичний напад, і невдовзі після нього Вінсент пішов з життя. Через понад 130 років останнє полотно ван Гога продовжує викликати суперечки в місці свого народження – зазвичай спокійному містечку із менш як 7000 жителів у 27 км від Парижа.

Протягом 130 років розташування коріння з картини залишалося таємницею. На абстрактному полотні бракує конкретних ліній та інших прямих індикаторів. Однак цю таємницю у 2020 році розкрив директор Інститут ван Гога Ваутер ван дер Вен. Він знайшов листівку, датовану 1900-ми роками, на якій зображено саме той пагорб на вулиці Добіньї. І раптом кожний елемент цієї таємничою картини став зрозумілим: форма пагорба, переплетіння коренів, композиція ґрунту та фрагментів вапнякових покладів. Завдяки історичному фото з листівки з найбільш влучним кутом погляду на пагорб локацію останнього полотна художника нарешті вдалося підтвердити.

Відтоді як дослідники ідентифікували конкретне розташування коріння, зображеного на картині, мер міста Овер-сюр-Уаз втягнула у багаторічну судову баталію подружжя, що володіє землею за адресою вулиця Добіньї 48. Представник міської адміністрації наполягає на тому, що це місце повинно стати об’єктом суспільного надбання. Головний фокус дискусії полягає у тому, аби визначити, чи це коріння є частиною приватного саду Жана-Франсуа та Хелен Серлінгер або вулиці Добіньї, що є комунальною власністю. У 2023 році суд встановив, що дерева, а отже і їхнє коріння, справді є приватною власністю подружжя Серлінгер. Після апеляції, поданої мером міста Ізабель Мезьєр, минулого місяця інший суд також підтримав це рішення. «Пагорб з корінням дерев, зображеним на картині ван Гога, не є частиною громадської дороги», – зазначив суд у Версалі 18 березня. Жан-Франсуа та Хелен, які переїхали до містечка у 1996 році та придбали цю ділянку у 2013 році – за 7 років до того, як дослідники підтвердили статус коріння, висловили неймовірне полегшення щодо, начебто, остаточного рішення суду.

За словами Хелен, яка є художницею, вони дуже раді, що вся ця історія нарешті добігла кінця, адже вимога мера визнати частину їхнього саду громадським місцем була насправді абсурдною. З 2020 року подружжя веде сайт vangoghroots.com та проводить екскурсії, присвячені долі ван Гога, його історії та зв’язку з містечком Овер-сюр-Уаз, вартістю 8 €. Варто зазначити, що їхній сад є лише краплею в морі пам’ятних локацій у цьому місті, серед яких його кімната, де він жив та помер, поле з картини «Пшеничне поле з круками» та могила художника на околиці. Серлінгери планують присвятити свій час збереженню коріння з останньої картини ван Гога, але мер містечка відмовляється приймати свою поразку. Ізабель Мезьєр зазначила, що місто продовжить боротися за визнання коріння загальним благом, оскільки воно не може бути комерційним об’єктом.