Сплячий стратовулкан Таранакі, який корінні жителі Нової Зеландії вважають своїм предком, було визнано людиною: у четвер новий закон наділив гору правами та обов’язками живої особи.
Вулкан Таранакі, відомий як Taranaki Maunga мовою маорі, став третім об’єктом неживої природи Нової Зеландії після річки та ділянки священної землі, якому надали статус особистості. Гора, вкрита недоторканою сніговою шапкою, є другим за висотою об’єктом Північного острова – її висота сягає 2518 метрів. Це одна з найпопулярніших туристичних локацій, що має попит серед фанатів зимових видів спорту та хайкінгу. Її призначення живою особою слугує символічним визнанням того, що колонізатори вкрали вулкан та регіон Таранакі в корінних народів цих земель. Новий закон є частиною угоди про відшкодування маорі заподіяних їхній землі збитків урядом Нової Зеландії.
Як гора може стати людиною?
Прийнятий у четвер закон надає вулкану Таранакі всі права, повноваження, обов’язки та відповідальності людини. Він розглядає правосуб’єктність гори як живого та неподільного цілого, що має офіційне ім’я – Te Kāhui Tupua, яке охоплює не лише сам вулкан, але й найближчі до нього вершини та землю, включно з усіма їхніми «фізичним та метафізичними елементами». Згідно із законом, права цієї особи репрезентуватиме нова організація, що складатиметься з представників чотирьох місцевих племен іві та маорі, а також чотирьох членів Міністерства охорони природи Нової Зеландії.
Що робить гору Таранакі особливою?
За словами законодавця Пола Голдсміта, що відповідав за організацію угоди між урядом Нової Зеландії та народами Маорі, цей вулкан протягом багатьох століть шанували як предка, джерело всього фізичного, культурного та духовного, а також як місце останнього спочинку численних поколінь місцевих племен. Однак у XVIII – XIX століттях колонізатори Нової Зеландії спершу забрали ім’я гори, а згодом і повністю відібрали її в людей маорі. У 1770 році британський дослідник капітан Джеймс Кук побачив пік Таранакі зі свого корабля та назвав його горою Еґмонт. За 70 років представники британської корони підписали з племенами маорі Договір Вайтанагі – засновницький документ Нової Зеландії як країни, згідно з яким британці обіцяли корінним народом зберегти за ними право на їхню землю та ресурси. Втім, виявилося, що версії англійською та мовою маорі суттєво відрізнялися, і британці без зволікань взялися їх порушувати.
Тому в 1865 році велику частину земель Таранакі, включно із вулканом, було конфісковано в людей маорі нібито за повстання проти Великої Британії. Протягом наступного століття реальна влада над цими територіями опинилася в руках колонізаторів, що використовували їх для полювання та спорту. Традиційні практики маорі, пов’язані з вулканом, було заборонено, і на місці святилища почався активний розвиток туризму. На щастя, активний протестний рух племен маорі у 1970-80-х роках призвів до сплеску цікавості до їхніх історії, культури та мови, що допомогло визнанню прав корінних народів у законодавстві Нової Зеландії.
Як Таранакі може скористатися людськими правами?
За словами однієї з лідерок партії Te Pāti Māori та нащадка племен Таранакі Māori Деббі Нгареви-Пекер, віднині вулкан – Tūpuna Maunga (гора предків мовою маорі) – звільнився від кайданів колонізаторів – кайданів несправедливості, невігластва, ненависті. Новонабута правосуб’єктність гори спрямована на збереження її здоров’я та добробуту. Завдяки цьому закону буде можливо зупинити продаж священних ділянок, відновити традиційні практики та працювати задля відновлення та захисту місцевої дикої природи. Втім, вулкан та навколишні землі все ж залишаться відкритими для вільного доступу. Законопроєкт про визнання особистості гори було ухвалено 123 членами парламенту одноголосно. Прийняття закону відсвяткували спільною піснею дії представників племен Таранакі waiata ā-ringa.
