У 1887 році під час видобутку торфу на півночі Польщі було виявлено унікальну бурштинову фігурку у формі ведмедя, що отримала назву Słupcio. На думку дослідників, цей милий артефакт належав прадавньому мисливцю та слугував його талісманом, адже за кам’яної доби в цьому регіоні саме ведмідь вважався найсильнішою та найнебезпечнішою твариною.

Назва Słupcio перекладається з польської мови як «маленький чоловічок зі Слупську». Саме так бурштинову фігурку ведмедя запропонував назвати польський хлопчик, який переміг у відповідному конкурсі у 2013 році та отримав у подарунок плюшевого ведмедика. Сьогодні цей «мармеладний ведмедик» є частиною колекції Національного музею Щецина, а в рідному Слупську він став місцевим символом, що знайшов своє відображення у різноманітних копіях та сувенірах. Фігурка має 10,2 см завдовжки, 3,5 см завширшки та 4,2 см заввишки. За оцінками археологів, її було виготовлено в епоху європейського мезоліту. Вони припускають, що ведмідь може бути пов’язаний з культурами ертебьолле, конгемозе або маглемозе – археологічними культурами мисливців та збирачів.

На жаль, археологічні свідчення поселень тих часів є дуже рідкісним явищем, але деякі з них все ж збереглися до наших днів. Так, в межах Померанії – історичного краю Польщі та Німеччини на південному узбережжі Балтійського моря – було знайдено поселення кам’яної доби із різноманітними артефактами, включно із керамікою, інструментами, зброєю та об’єктами, виготовленими з бурштину, який винесло на узбережжя. Słupcio також було вирізано з бурштину. Його тіло та ноги виглядають доволі абстрактними та мають довільну форму, тому фігурка не може стояти самостійно, але його голові прадавні майстри приділили значно більше уваги. На ній чітко вирізняються вуха, паща, ніс та очі. У середині тулуба «мармеладного ведмедика» є наскрізний отвір, через який власник талісмана, ймовірно, пронизував мотузку, аби його було зручніше носити з собою на полювання.

Наприкінці Другої світової війни Słupcio разом з багатьма іншими давніми артефактами регіону викрали до Німеччини, унаслідок чого ведмедик, якого прозвали Bernsteinbär, надовго оселився в музеї міста Штральзунд. Під час перебування фігурки в Німеччині її досліджували місцеві експерти, які зійшлися на тому, що це дуже давній артефакт, але через випадковість цієї знахідки конкретний період виготовлення талісмана залишався спірним питанням. У межах дослідження декількох бурштинових ведмедів, знайдених в регіонах навколо Балтійського моря, у 2023 році вчені дійшли висновку, що, ймовірно, ці об’єкти належали до верхнього (пізнього) палеоліту (40 000–35 000 років до н. е. — 10 000 до н. е.). Ці фігури можуть бути новим свідченням палеолітичної традиції зображення тварин на наскельних малюнках та переносимих об’єктах. Водночас вибір тварини для цих талісманів міг слугувати відображенням зміни основного фокуса полювання – з оленів у тундрі на лосів та ведмедів у лісі.

Вирізання образів тварин у бурштині – природному матеріалі, що є міцним як камінь, плаває у морській воді, стає напівпрозорим від полірування та видихає солодкий аромат смоли при нагріванні – могло бути частиною магічного ритуалу, тож, ймовірно, Słupcio був дуже важливим для свого власника.