У 2018 році співробітники зоопарку Лінкольн-Парк помітили дивну поведінку одного зі своїх підопічних. Білий ведмідь Сіку дряпався і терся об стіни вольєра, страждаючи від нестерпного свербіння, що змушувало його виривати жмути хутра, оголюючи чорну шкіру. Під час обстеження ветеринар зоопарку виявила, що симптому ведмедя були пов’язані з алергією на низку подразників, включно із людською лупою.

У разі порушення умов утримання диких тварин в зоопарку їхній дискомфорт може проявлятися різними способами, в тому числі й нервовим дряпанням об стіни або аутоагресією. Втім, коли подібну поведінку став проявляти білий ведмідь Сіку з зоопарку Лінкольн-Парк, його ветеринар запідозрила, що симптоми велетня зумовлені не стресом, але алергією. Кетрін Гембл та її колеги анестезували ведмедя та провели низку шкірних тестів, вводячи йому невеликі дози різноманітних алергенів. Шкіра Сіку відреагувала на домашніх кліщів, а також пилок в’яза, шовковиці та червоного кедра. Однак найсильніша реакція виявилася пов’язаною з лупою з людського волосся.

Багато хто вважає, що алергії притаманні лише людям, але насправді до імунних реакцій схильні й інші тварини від носорогів, кажанів чи дельфінів до шимпанзе та макак. Співробітники зоопарку Лінкольн-Парк стверджують, що їм доводилося мати справу з алергією в чорних леопардів, фенек, мавп сакі, японських макак, чорних ведмедів тощо. За словами експертів, останніми роками випадки алергій почастішали серед домашніх тварин – особливо в собак та котів. Впродовж років дослідження на тваринах проводилися, аби краще зрозуміти різноманітні захворювання та розлади в людей, але алергії – це той рідкісний випадок, коли досвід людської симптоматики може допомогти тваринам. На щастя для багатьох домашніх тварин та мешканців зоопарків на кшталт ведмедя Сіку, їхні алергії піддаються лікування так само як і людські.

Втім, дослідники наголошують, що підвищення кількості алергій серед тварин на фермах, в зоопарках та наших домівках демонструє дуже негативну тенденцію. На думку спеціалістів, причиною тому може бути життя в штучному середовищі, де тварини мають менше контакту з мікроорганізмами, паразитами та іншими патогенами. Як наслідок, їхня імунна система стає більш чутливою до безпечних речовин. Симптоми алергії можуть різнитися. Наприклад, в людей та інших приматів, які зазвичай вдихають алергени через ніс, частіше спостерігаються симптоми, подібні до полінозу: алергічний риніт, кон’юнктивіт, астма тощо. Водночас іншим тваринам, що контактують з алергенами шкірними покривами, більше притаманні висипи, свербіж, почервоніння та лущення шкіри. Так, кішки зазвичай розчісують шию та обличчя, вириваючи хутро в зонах подразнення, собаки вилизують лапи до облисіння та ран, а коні страждають від кропив’янки та кров’янистих виразок.

На думку дослідників, підвищення кількості алергій як серед людей, так і серед тварин має близьке коріння. Більш гігієнічне середовище для розвитку організму змінює наш мікробіом. Природні контакти з мікробами та паразитами є дуже важливими для навчання імунної системи розрізненню шкідливих та нешкідливих речовин і виробленню відповідної реакції. Так, у межах одного дослідження у 2016 році вчені порівняли популяції дітей амішів, що покладаються на максимально консервативні традиційні практики сільського господарства, та гуттеритів, які використовують більш спеціалізований індустріальний підхід. Сільськогосподарські методи визначають те, наскільки тісним є контакт дітей з худобою та землею. Хоча генетично ці групи виявилися надзвичайно подібними, серед гуттеритів було ідентифіковано вчетверо більше дітей з алергією.

До аналогічного висновку можна дійти й на прикладі тварин, про яких піклуються люди. Їх годують чистою, свіжою їжею без паразитів та надмірного забруднення бактеріями, вакцинують від інфекцій та обробляють від паразитів. Порівняйте це із несвіжим тілом гну з усіма паразитами та мікробами, яким ласує дикий лев десь в африканській савані. Виходить, що алергії є побічним ефектом занадто доброго нагляду тварин в зоопарках, на фермі або в домашніх умовах. У випадку Сіку причиною алергій також міг бути переїзд: ймовірно, організм білого ведмедя відреагував на зміну середовища, де він зустрів нові, незнайомі подразнюючі чинники – пилок дерев, нову їжу тощо. Його стан вдалося покращити завдяки АСІТ – алерген-специфічній терапії, під час котрої ведмедю давали органічний мед з домішками у вигляді мікродоз алергенів, аби навчити імунну систему Сіку менш гостро реагувати на подразники.