Дослідники з Кембриджського університету ідентифікували комплекс генів, пов’язаних із зайвою вагою в собак, та виявили, що люди та лабрадори мають спільні гени схильності до переїдання та ожиріння.

Британці проаналізували геном лабрадора-ретривера та знайшли низку генів, що відповідають за схильність породи до набору зайвої ваги. Найбільш вираженим є ефект гена DENND1B, який напряму впливає на нейронний лептин-меланокортиновий шлях, що регулює енергетичний баланс організму. Дослідження кембриджських вчених вкотре підкреслює важливість основних нейронних шляхів у контролі апетиту та маси тіла. За словами його співавторки Еліс Макклеллан, це означає, що підвищену цікавість собаки породи лабрадор-ретривер можна пояснити взаємодією п’яти генів, виявлених її колегами. Дослідження полягало у співпраці з собаками та їхніми господарями для вимірювання процента жиру в організмі тварин, оцінки їхньої жадібності до їжі та апетиту у комплекті з аналізом зразків собачої ДНК. Згідно з результатами аналізу, лабрадори з геном DENND1B мали в середньому на 8% жиру більше, ніж собаки без цього гену, та було значно більш схильними до ожиріння.

Виявивши гени переїдання в лабрадорів, вчені вирішили дослідити наявність аналогічних генетичних чинників в людей. Об’єктом цього етапу дослідження стали люди із раннім початком та швидким розвитком ожиріння, в яких на фоні браку інших чинників підозрювали генетичні зміни, що спричинили збільшення ваги. Саме тоді дослідники ідентифікували абсолютно ті самі гени, що раніше були виявлені в лабрадорів. За словами доктора Елеанор Раффан, вивчення проблеми ожиріння дуже відрізняється в собак та людей. Досліджуючи собак із зайвою вагою, вчені могли окремо виміряти природний апетит тварини та те, як їхні господарі контролюють їхній раціон та рівень фізичних навантажень. У випадку людей складніше визначити, як саме генетично зумовлений апетит впливає на роль волі людини у прагненні тримати себе в формі.

На щастя, люди мають значно більше інструментів контролю та зменшення ваги для запобігання або лікування ожиріння, хоч не завжди ці процеси даються нам легко. Водночас, якщо ваш улюбленець опинився під впливом гена DENND1B, йому не впоратися самостійно. Йому потрібна ваша допомога та підтримка. Експерти рекомендують стимулювати собаку до регулярних занять спортом, чітко відстежувати його споживання їжі та намагатися відволікати тварину від постійного голоду, розподіляючи приймання їжі, використовуючи годівниці-головоломки тощо.

Вчені також зазначили, що їхнє відкриття, на жаль, не стане основою для якогось магічного препарату, що вплине на гени та допоможе стримати апетити вашого улюбленця. Як і раніше, єдиною робочою схемою запобігання ожирінню залишається контроль раціону та фізичних навантажень. Ба більше, дослідники наголосили, що DENND1B та інші описані ними гени не можуть стати мішенню інноваційних засобів для схуднення, адже вони грають важливу роль в регулюванні біологічних процесів, втручання у які матиме виключно негативні наслідки.