Ймовірно, вже скоро Непал видаватиме дозволи на сходження на Еверест виключно тим альпіністам, що мають досвід підкорення принаймні однієї гімалайської вершини заввишки від 7000 метрів. Саме такі вимоги описано в новому законопроєкті, метою котрого є підвищення безпеки та зменшення переповненості маршрутів.

Непал значною мірою залежить від міжнародного туризму, трекінгу та альпінізму, що є основними джерелами доходів країни. Втім, її уряд багаторазово стикався з критикою через те, що він дає туристам забагато свободи, зокрема недосвідченим альпіністам, готових платити великі гроші, аби підкорити Еверест. Як наслідок, у так званій «зоні смерті» – верхній частині Евересту, де потрібне додаткове устаткування та кисень, створюються корки з охочих дістатися піка. Переповненість небезпечних ділянок маршруту вважається одним з найвизначніших чинників, що призводять до високої смертності на цьому гірському хребті. Так, у 2023 році Непал видав 478 дозволів на сходження, принаймні 12 людей загинули й ще 5 зникли безвісти. Минулого року під час сходження померли 8 альпіністів.

Підвищення вартості дозволів виявилося недостатньо ефективним інструментом регулювання ситуації, тож до Національної асамблеї Непалу – верхньої палати місцевого парламенту, де правлячий альянс має більшість, необхідно для ухвалення рішень – було внесено законопроєкт, який значно підвищить вимоги як до альпіністів, так і до організації сходжень загалом. Згідно з текстом законопроєкту, альпіністи, що хотіли б зійти на Еверест, будуть зобов’язані надати доказ достатнього рівня досвіду. Насамперед таким доказом буде вважатися підтвердження того, що альпініст вже підкорював інші гімалайські піки заввишки понад 7000 метрів. Також законопроєкт передбачає, що сардар – керівник персоналу – та гірський гід, які супроводжують туристів під час підкорення Евересту, мають бути громадянами Непалу.

Втім, міжнародні оператори альпіністських експедицій не підтримують законопроєкт у повному обсязі. Так, Лукас Фуртенбах з австрійської компанії Furtenbach Adventures, що організовує експедиції на Еверест, стверджує, що закон має дозволяти видачу дозволів альпіністам, що мають досвід сходження на будь-які 7000-метрові піки, а не лише гімалайські. До того ж він вважає, що цю вимогу треба пом’якшити, включивши до списку гори, близькі до позначки у 7 км, як то Аконкагуа, Ама-Даблам або Деналі, що є дуже популярними для підготовки до більш екстремальних експедицій. Фуртенбах також зазначив, що обмеження національності персоналу є несправедливим, оскільки Непал не має достатньої кількості кваліфікованих гідів. Отже, до експедицій варто допускати гідів, що мають підтвердження кваліфікації, визнане IFMGA (International Federation of Mountain Guides Associations), незалежно від їхньої національності.

Гаретт Медісон з Madison Mountaineering також погодився, що логічнішою була б вимога про досвід підкорення піків заввишки від 6500 метрів. У Непалі є понад 400 піків, відкритих для підкорення: 74 з них мають висоту понад 7000 метрів, але більшість з них не є популярними серед міжнародних туристів. Шерпа Таши Лакпа з непальської компанії 14 Peaks Expedition, що підкорював Еверест 8 разів, погоджується, що в Непалі лише декілька таких піків є привабливими для сходження, тож авторам законопроєкту та Національній асамблеї слід врахувати це під час обговорення документа.