Марсохід NASA Curiosity надіслав на Землю цікаві зображення об’єкта, схожого на корал. Чорно-біле фото скам’янілого утворення завширшки 2,5 см з розгалуженими «пальцями», зроблене за допомогою телескопічної камери високої роздільної здатності Remote Micro Imager, було оприлюднене 4 серпня.
За свою професійну кар’єру апарат Curiosity побачив та показав землянам тисячі цікавих геологічних утворень. Варто зазначити, що «корал» з недавньої фотографії не є першим. За словами представників NASA, це камінь, незвична форма якого утворилася внаслідок дії водяної та вітрової ерозії, сили якої діяли на нього протягом тривалого часу. Марсіанські корали почали формуватися мільярди років тому, коли на поверхні Червоної планети ще була вода у рідкій формі.
Як і вода на Землі, вона містила певну частку нерозчинних мінералів. Просочуючись крізь невеликі тріщини в марсіанських породах, вона поступово відкладала мінерали, утворюючи тверді «жили» всередині порід. Саме ці жили через мільйони років ерозії перетворилися на дивовижні гілки об’єкта у формі корала, який потрапив до камери марсохода. За аналогічним принципом на Марсі утворилися й інші незвичайні знахідки Curiosity, наприклад, схожий на гілку полину камінь Paposo, виявлений 24 липня неподалік від «корала», або подібне до квітки невелике утворення з кратера Ґейл, сфотографоване у 2022 році.
Марсохід Curiosity працює на Марсі від 2012 року після приземлення в кратері Ґейл – метеоритному кратері, розташованому на межі пощербленого кратерами південного нагір’я Червоної планети та її гладких північних рівнин. Місія марсохода, яким керує команда дослідників з Лабораторії реактивного руху NASA в Каліфорнії, полягає у скануванні поверхні Марса на предмет будь-яких ознак того, що вона була придатною для життя в будь-який момент далекого минулого. Від 2012 року Curiosity подолав приблизно 35 кілометрів, дослідивши лише незначну частину 154-кілометрового кратера. Його шлях довгий і звивистий, оскільки йому доводиться зупинятися для збору зразків та даних про марсіанські породи. Однак навіть тих кілометрів вистачило, аби виявити численні докази того, що колись на Марсі був потенціал для життя, зокрема ознаки вуглецевого циклу та сліди лінійних модифікацій вуглецю – молекул, які на Землі утворюються переважно в результаті біологічних процесів.