На поточному етапі еволюції віртуальна реальність може в деякому сенсі переносити користувача у штучний простір. З гарнітурою звичайна людина може здійснити арешт правопорушника, відвідати Лувр або провести складну операцію. Сьогодні жодна VR-система, доступна на ринку, не може відтворити досвід поїдання їжі. Втім, це може змінити так званий «біоінтегрований смаковий інтерфейс», що отримав назву e-Taste.
Команда дослідників з Університету штату Огайо створила невеликий девайс, головним інструментом котрого є електромагнітний насос, під’єднаний до резервуарів з речовинами: змішуючи їх у потрібних пропорціях, можна приблизно відтворити смак кави, лимонаду, торта та інших страв чи напоїв. Після змішування обраний смак потрапляє до ротової порожнини користувача. Окремо можна регулювати інтенсивність смаку. Хоча під час первинних випробувань добровольцям було складно розрізнити смаки гелю, вчені вважають, що проєкт e-Taste суттєво наблизив їх до створення віртуального стейк-хауса.
Роботу e-Taste можна розподілити на три фази. Під час першої фази система сенсорів аналізує їжу або напій та ідентифікує ключові молекули, такі як глюкоза або глутамат, що створюють унікальний смак. Численні комбінації цих речовин відповідають п’яти базовим смакам: солодкому, кислому, солоному, гіркому та умамі. Після аналізу зразка система зашифровує дані про його хімічний склад та бездротово передає його на смаковий інтерфейс. Під час випробування систему дослідникам не потрібно було знаходитися в одній кімнаті чи навіть в одному штаті, аби переслати інформацію про смак на пристрій. Так, наприклад, в досліджені описано, як один з його авторів у Каліфорнії розмістив сенсор у склянці з лимонадом, а потім надіслав його «цифровий рецепт» колезі в Огайо.
Друга фаза процесу концентрується на відтворені зразкового смаку. Маленький електромагнітний насос складається з багатьох камер, наповнених рідинами, що відповідають тим чи іншим відтінкам смаку. Ці речовини в розрахованих системою пропорціях перемішуються в окремій камері. Залежно від обраної інтенсивності, цикл змішування може повторюватися. Коли суміш готова, у межах третьої фази її перетворюють на гель. Варто зазначити, що користувачеві не треба ковтати цей хімічний коктейль: смак транслюється водою, що проходить скрізь гель. Цей процес дозволяє людині відчути специфічний смак, не споживаючи жодної їжі або напоїв. За словами співавтора дослідження Цзіньхуа Лі, хімічні аспекти нашого буденного досвіду ще дуже слабо представлені в віртуальній реальності, і технологія e-Taste може стати першим кроком до заповнення цієї прогалини.
У тестуванні приладу взяли участь 10 добровольців. Хоча їхня реакція була неоднозначною, учасники експерименту таки змогли відрізнити декілька варіацій кислого смакового профілю з точністю до 70%. Втім, результати були менш переконливими, коли вчені спробували відтворити смаки тістечок, смажених яєць, кави та рибної юшки. На думку дослідників, ці розбіжності не обов’язково пов’язані з поганим дизайном пристрою e-Taste. Навіть у реальному житті наше сприйняття смаків є дуже суб’єктивним. На нього впливають численні чинники: візуальні сигнали, аромат та навіть емоції чи пам’ять. Тому двоє людей можуть по-різному описати смак однієї справи.
На думку творців технології e-Taste, подібна система може виявитися корисною навіть за межами ігрового світу. Наприклад, в теорії вона могла б дозволити спробувати нову та незнайому страву в ресторані перед тим, як її замовити. Віртуальний смаковий інтерфейс також може допомогти лікарям тестувати пацієнтів, що втратили певний аспект сприйняття смаку, адже це може бути симптомом деяких захворювань. До того ж такі системи не задавали б пацієнтам з деякими неврологічними розладами, що спотворюють або погіршують здатність відчувати смак їжі, для відновлення постраждалих аспектів хеморецепції.