Тварини тропіків вражають не лише своїм розмаїттям, але і яскравим забарвленням. Для такої природної оздоби є декілька цікавих причин, про які ми розповімо у нашій статті.

Від вражаючих кольорів веселки серед папуг у тропічному лісі до яскравих спалахів жовтого, помаранчевого та синього кольорів на коралових рифах, тропічні екосистеми рясніють барвами. Але що саме в цих середовищах спонукало їхніх тварин-мешканців еволюціонувати до такого забарвлення? За словами еколога Оскара Пуебло, у широкому розумінні колір є інструментом комунікації у тваринному світі. Це торкається як спілкування між представниками одного виду задля пошуку партнера, охорони територій тощо, так і міжвидової комунікації, наприклад, для маскування від хижаків або, навпаки, гучної заяви про свою отруйність.

Походження та методи кольорової комунікації сильно відрізняються залежно від виду та середовища його існування. Так, птахи часто отримують пігменти, наприклад, червоні, помаранчеві та жовті каротиноїди, з їжі, та використовують насичене забарвлення для встановлення домінування або приваблення партнера. Водночас риби та молюски покладаються на складні мікроскопічні структури у своїх клітинах, щоб викривляти та відбивати світло, змінюючи колір свого тіла для камуфляжу. На суші чи під водою – у цій еволюційній адаптації величезну роль відіграли саме умови тропіків.

За словами біолога Роберто Арборе, існує певна кореляція між біологічною різноманітністю екологічної ніші та розмаїттям кольорів, яке демонструють види в її межах. Якщо тварини живуть в місцевості, що має дуже багатий видовий склад, наприклад, у тропічному лісі, їм життєво необхідно вміти розпізнавати особин свого виду, оскільки плутанина може призвести до небажаних наслідків. Птахи, зокрема, покладаються на зір для сприйняття навколишнього світу, тож для них візуальні ознаки потенційних товаришів та ворогів є критично важливим для ідентифікування.

Також варто пам’ятати, що природні кольори та патерни у забарвлені звірів розвивалися без врахування параметрів людського зору: тварини можуть сприймати їх абсолютно інакше, ніж ми. Це особливо актуально для морських мешканців тропіків. Через те, як світло проходить крізь воду, червоний колір поглинається надзвичайно швидко, що, як не дивно, робить його ідеальним кольором для камуфляжу. Аналогічно різноманітні яскраві візерунки, які здаються кричущими та зухвалими для наших очей, насправді допомагають багатьом дрібним рибам ховатися від хижаків серед коралових рифів та морської придонної рослинності. Наприклад, серед тропічних риб часто трапляються особини з блакитним та жовтим забарвленням: через виражений контраст ці кольори спотворюють сприйняття силуету хижаками, маскуючи риб серед рифів.

Окрім соціальних чинників, тварини тропіків також мають фізіологічні причини для розмаїття кольорового забарвлення. Виробництво кольорів за допомогою пігментів або мікроструктурних особливостей клітин зазвичай вимагає більших витрат енергії. Середовища у тепловому поясі навколо екватору мають більш поблажливі та сприятливі умови для існування завдяки м’якішому клімату та вищій доступності їжі, тому тварини тропічних екосистем мають можливість витратити більше енергії для формування кольорового забарвлення. Якою б не була еволюційна перевага, колір тварин нерозривно пов’язаний з особливостями їхнього ареалу. Складні та різноманітні тропічні екосистеми демонструють ідеальне поєднання природних ресурсів та конкуренції, яке стимулює фантастичний вибух яскравих кольорів у забарвленні їхніх мешканців.