Родина у тваринному світі: фото дитинчат та матерів

Хотіли б помилуватися дитинчатами тварин в обіймах їхніх матусь? Ласкаво просимо до нашої статті, де ви побачите, як звірі від малого до великого піклуються про своїх нащадків.

Що є родиною для морського птаха, який одиноко розрізає крилами повітряні потоки над відкритим океаном, або для примата, який роками не відходить від матері? Чи є у тварин брати і сестри, тітки чи кузени? Чи можуть вони вижити наодинці без будь-яких членів родини поряд? Народження та виховання дитинчат є центральною подією в життєвому циклі майже всіх живих істот, чи то гігантський молюск, що випускає півмільярда яєць у безмежне море, чи то коала, яка до року носить своє дитя на спині. Природа надзвичайно винахідлива у тому, як батьки тваринного світу народжують, годують, оберігають та навчають своїх нащадків, і немає жодного універсального рецепта, який допоміг би виростити всіх від пуголовка до совеняти.

Самиці газелей, як-от ця сомалійська газель, бродять луками та чагарниками Африканського Рогу стадами з 15-20 інших самиць. Зазвичай вони народжують одне телятко на рік.

Зазвичай основні батьківські обов’язки беруть на себе самиці, але є й винятки. Наприклад, самці великого нелітаючого птаха нанду малого (або нанду Дарвіна) є незрівнянними татусями, які самостійно будують гніздо та насиджують до 30 яєць, відкладених різними самицями, та ростить і навчає виживання пташенят до дорослого віку, віддано захищаючи їх від хижаків. Кардинально іншу історію мають комодські варани: у перший рік життя молодь цього виду змушена переховуватися в деревах, аби захистити себе від батьків, що мають неприємну звичку поїдати дітей.

Більше половини видів раків у світі, як-от цей мармуровий рак (Procambarus virginalis), мешкають у Північній Америці. Самицю рака з ікрою іноді називають «ягідною», оскільки ікра виглядає як грона ягід, прикріплених до її черевця.

У деяких видів процес виховання дитинчат є спільною справою групи, до якої можуть входити інші дорослі особини або браття та сестри зі старших послідів. Родичі можуть допомагати організувати безпечне місце для малечі, доглядати її, поки батьки шукають їжу, гратися з дітьми, сприяючи їхній соціалізації тощо, як, наприклад, берингійські баклани. Явище аллопарентальної допомоги є поширеним як серед птахів на кшталт пінгвінів, так і серед приматів. Деякі види пінгвінів організовують щось подібне до дитячих садочків, де дорослі особини почергово виконують батьківські функції, поки інші захищають колонію або здобувають для неї харчі. Водночас деякі тварини, наприклад, відлюдні димчасті пантери, і з дитинчатами пораються самостійно.

Зебри, як і ці зебри Чапмана, живуть невеликими сімейними групами, що складаються з жеребця, кількох кобил та їхніх лошат. Якщо наближається гієна або дикий собака, жеребець може напасти на них, тоді як решта родини збирається разом, щоб захистити своїх дитинчат.

Дуже часто родинні зв’язки є ключем до виживання не лише дитинчат, але й видів загалом. Саме тому деякі з них демонструють найлютішу поведінку саме у ті моменти, коли, на їхній погляд, малечі загрожує небезпека. Коли ведмідь або вовк наближається до стада вівцебиків, дорослі особини радо демонструють чужинцям свої гострі роги. Серед арктичної тундри вони стають стіною навколо дитинчат, утворюючи волохату фортецю, аби захистити телят від хижаків. Однак поряд з агресією завжди є місце для любові, завдяки чому ми можемо розчулено спостерігати флотилію каченят, які повільно, але впевнено крокують за матусею, або як самиця орангутанга міцно притискає до себе не лише власне, але й чуже дитя.