Наша планета є домом для незліченної кількості дивовижних чудес природи. Деякі з них можна побачити навіть з космосу, як, наприклад, кальдеру Асо – котловину стародавнього супервулкана, всередині якої містяться молодші вулкани та пекельно-гарячі гідротермальні джерела.

Кальдера Асо, також відома як гора Асо або Асо-сан, розташована у самому центрі Кюсю – третього за розміром острова Японії. Цей вулканічний гігант розкинувся на майже 25 кілометрів, оточений кільцеподібним хребтом заввишки приблизно 1200 метрів. За оцінками дослідників, кальдеру створили чотири величезні пірокластичні виверження, які відбувалися у період від 90 тисяч до 300 тисяч років тому. В той час більшість Кюсю вкривав шар тефри, а четверте – й найбільше – виверження закинуло вулканічний попіл аж на острів Хоккайдо, який знаходиться у 1450 кілометрах на північ від «пекельної» кальдери. Експерти вважають, що ця подія досягла восьмого рівня за індексом вулканічної вибуховості, найвищого можливого. Кюсю та решта Японії лежать уздовж Тихоокеанського вогняного кола, де сконцентровано до 90% всіх землетрусів та 3/4 наземних вулканів світу. Асо виріс безпосередньо над двома лініями розломів, де стикаються Окінавська та Амурська плити, під які занурюється ще й Тихоокеанська плита, що, ймовірно, сприяло вибуховому характеру вулкана.

Сьогодні в кальдері Асо містяться 17 вулканічних конусів: від невеликих жерл, які ховаються у ландшафті, до вельми видатних гір, що височіють над навколишнім середовищем. П’ять найбільших жерл – Такадаке, Некодаке, Накадаке, Кісімадаке та Ебосідаке – згруповані поблизу центру кальдери. Всі вони є вищими за зовнішній край кальдери та разом відомі як Асо Гогаку. Накадаке вважається найбільш активним не лише серед сусідів, але й у всій Японії: його останнє виверження відбулося у жовтні 2021 року. Кісімадаке та Ебосідаке також класифікують як активні, проте вони не вивергалися вже сотні або навіть тисячі років. Дослідження у 2018 році ідентифікувало загальну велику магматичну камеру, яка лежить на глибині шість кілометрів та живить всі три активні піки.

Хоча Асо давно не бачила інтенсивних вивержень, технічно вона все ж вважається одним з дев’яти найнебезпечніших супервулканів Землі, адже в теорії її активна мережа вулканів усе ще може вибухнути єдиним пірокластичним виверженням. Втім, на щастя, як і у випадку інших супервулканів на кшталт Єллоустоунської кальдери, ймовірність, що це станеться найближчим майбутнім, є надзвичайно малою. Сьогодні земля між центральними вулканами та зовнішнім хребтом значною мірою вкрита міськими районами, де проживають приблизно 50 000 людей, та сільськогосподарськими будівлями, що надає їй плямистого сіро-білого вигляду. Проте колись більша частина кальдери була покрита трьома стародавніми озерами, які давно висохли, але річки, які з них витікали, встигли прорізали отвір у західній стіні кальдери, через який сьогодні проходить єдина дорога. По Асо також розкидані декілька гідротермальних джерел, включно із Дзіґоку, назва якого перекладається з японської як «пекло».