Існування живих організмів у різних умовах можливе завдяки біологічній адаптації – зумовленому еволюцією пристосуванню до особливостей екосистеми. Великі вуха є одним із видів фізіологічної адаптації живих організмів. У нашій статті ми розповімо вам про тварин із найбільшими вухами.

Слони

Незграбні гіганти є беззаперечними рекордсменами за розміром вух серед тварин. Найбільші вуха мають африканські слони, але вони потрібні їм зовсім не для гарного слуху. Саванні слони мешкають у спекотному кліматі: на відміну від більшості ссавців, слони не мають сальних залоз і зовсім не пітніють, тому функцію терморегуляції вони компенсують з допомогою величезних вух завдовжки до 150 см. Майже вся поверхня вух усіяна кровоносними судинами, які розширюються за сильної спеки й віддають тепло в навколишнє середовище. Крім того, саванні слони можуть обмахуватися вухами, як віялом. Індійські слони живуть у тінистих тропічних лісах, тому такі великі вуха їм не потрібні.

Тушканчики

Родина тушканчикових об’єднує приблизно 12 родів і понад 30 видів гризунів, деякі з них мешкають у пустелях південної Монголії та північно-західного Китаю. Найдивніший представник цієї родини – довговухий тушканчик – є щасливим власником вух, довжина яких становить 2/3 загальної довжини його тіла. Як і слони, тушканчики використовують вуха для терморегуляції в спекотній і сухій пустелі.

Кажани

У XIX столітті кажанів вважали неймовірними химерами, що мають екстрасенсорні здібності. Під час вивчення різних представників низки рукокрилих дослідники позбавляли їх можливості використовувати зір і повітряні потоки для орієнтації в просторі, проте тварини однаково уникали перешкод, розташованих в експериментальних камерах. Пізніше стало відомо, що рукокрилі використовують ультразвукову ехолокацію, випускаючи звуки, нечутні людському вуху. Насправді великі вуха не мають нічого спільного з ехолокацією, оскільки рецептори, що сприймають високі частоти, розташовані в носі кажанів.

Багато потенційних жертв кажанів добре пристосувалися, щоб стати невидимими для їхнього сонара: наприклад, деякі метелики приховують місце свого перебування або сигналізують про свою неїстівність відповідними звуками. Деякі види кажанів також знайшли спосіб обійти хитрі пастки своєї здобичі: плямистий вухань має величезні вуха, здатні сприймати як ехо низькочастотного ультразвуку, так і звичайні звуки. Дослідники стверджують, що слух плямистого вуханя настільки чутливий, що він може почути навіть кроки комах.

Котячі

Сервали та каракали є близькими родичами: вони мають найдовші лапи та найбільші вуха серед котячих. Каракал, також відомий як степова рись, використовує вуха для відстеження здобичі. Незвичайна будова зовнішнього вуха дозволяє каракалу обертати вухами на 180°, що робить їх схожими на антени. За однією з теорій фелінологів, унікальні китиці на кінчиках вух є своєрідними підсилювачами звукових хвиль, а також слугують своєрідним маячком, за яким тварини одного виду можуть упізнавати одне одного на відстані. Вуха сервалів також допомагають їм під час полювання: ці маленькі дикі коти полюбляють ласувати гризунами, а їхні величезні вуха дозволяють чути здобич навіть під землею.

Лисиці

Як можна здогадатися з назви, великовуха лисиця має величезні – непропорційно великі вуха, хоча в іншому майже не відрізняється від звичайної лисиці. Цей вид є поширеним у східній і південній Африці, тому його раціон переважно складається з комах і їхніх личинок, поширених у посушливих саванах і напівпустелях. Майже 50% їхнього раціону припадає на термітів, підземні колонії яких великовухі лисиці знаходять завдяки своєму гострому слуху.

Найменший представник родини псових – фенек – використовує свої неймовірно великі вуха з тією ж метою. Вуха фенека – найбільші серед хижаків у співвідношенні до розміру голови та тіла. Як і у більшості тварин, що мешкають у спекотному кліматі, велика площа поверхні вух і у фенека, і у великовухої лисиці допомагає краще охолоджувати тіло в спеку.