У Стародавній Греції та Римі статуї не тільки виглядали красиво, але й приємно пахли. Такого висновку дійшла автор нового дослідження Цецилія Бьорнс, що є археологом та куратором Нової гліптотеки Карлсберга у Копенгагені. Вчена виявила, що скульптури часто ароматизували з допомогою троянд, оливкової олії та бджолиного воску.

Вивчаючи стародавні грецькі та римські тексти, Бьорнс помітила декілька згадок про статуї з солодким ароматом. Заінтригована, вона вирішила поглибити своє дослідження та відшукати інші описи ароматизації скульптур. Цецилія була надзвичайно здивована побачити ще більше свідчень про подібні практики у текстах Цицерона, Каллімаха, Вітрувія, Плінія Старшого, Павсанія та інших письменників тих часів. Автори часто згадували про помазання ароматичними речовинами статуй грецьких та римських божеств, наприклад, сицилійської скульптури грецької богині полювання, диких земель та тварин Артеміди. Фігури, створені за образами деяких правителів, як то єгипетської цариці Береніки II, також були амортизованими. Помазання статуй відбувалося за кількома техніками. Так, іноді їх вкривали сумішшю воску та олив у процесі, що називався «ganosis», а техніка «kosmesis» передбачала покриття скульптури оливковою олією для захисту матеріалу від впливу зовнішніх чинників.

Раніше вчені довели, що грецькі та римські скульптори часто прикрашали свої статуї насиченими кольорами, ювелірними виробами, тканинами, квітами, гірляндами та стрічками. На жаль, до епохи Відродження, коли люди в Італії почали розкопувати стародавні фігури, їхні яскраві пігменти вже вицвіли. Ба більше, будь-які залишки кольорів, що збереглися до того часу, були знищені через контакт із повітрям та прямим сонячним промінням. Не виправили ситуацію й спроби відреставрувати та очистити скульптури. Саме тому скульптори Ренесансу на кшталт Мікеланджело також залишали свої роботи «чистими», позбавленими кольору та прикрас, ніби наслідуючи приклад давньогрецьких та давньоримських митців.

Міф про білосніжні статуї підкріпив німецький мистецтвознавець і антиквар Йоганн Вінкельманн, який писав: «Чим біліше тіло, тим воно красивіше. Колір лише допомагає творити красу, але не є первинним для краси. Колір повинен мати другорядну роль у розгляді краси, тому що не колір, а структура становить її суть». Насправді ж давні греки та римляни дуже шанували колір та використовували поліхромію. Насичені фарби та прикраси повинні були створити ілюзію того, що статуя є живою. За словами Бьорнс, споглядання стародавніх фігур було не лише візуальним, але й «нюховим» досвідом. Аромат мав доповнювати цю ілюзію. Поліхромна статуя божества з прикрасами та ароматизацією, розміщена у присвяченому йому храмі, створювала б у відвідувачів враження, що це божество і справді якимось чином є присутнім в його стінах.