На острові Лусон на Філіппінах розташоване озеро Тааль – третє за розміром озеро Філіппін. Його особливістю є те, що воно являє собою геологічно ляльку-укладку, адже всередині нього є острів з ще одним озером та островом третього порядку.

Озеро Тааль наповнює вулканічну кальдеру, яка утворилася внаслідок потужного доісторичного виверження від 500 000 до 100 000 років тому, коли верхівку однойменного вулкана знесло сильним вибухом. Кальдеру затопило морською водою, яка потрапила до неї з бухти Балаян шляхом, на якому сьогодні знаходиться річка Пансіпіт. Втім відтоді ландшафт цієї місцевості дуже змінився. Унаслідок подальших вивержень всередині озера утворився ще один острів – Вулканічний. Згодом в ньому також з’явилося власне озеро, яке називають Жовтим або Головним Кратерним озером. І нарешті, у ньому лежить острівець Вулкан Пойнт.

За даними UNESCO, унікальна геологічна історія регіону дозволила утворити природну ляльку-укладку – острів в озері, в межах острова в озері, в межах острова: Вулкан Пойнт, Жовте озеро, Вулканічний острів, озеро Тааль та острів Лусон відповідно. Як було згадано раніше, майже весь час свого існування озеро Тааль було солоним, адже в ньому містилися води Західного Філіппінського моря. Проте все змінилося внаслідок виверження 1754 року, коли вулкан досяг максимуму активності в сучасній історії. Озеро втратило зв’язок з морем, оскільки тефра заблокувала річку Пансіпіт. Згодом активність вулкана зменшилася, рівень води в озері виріс принаймні на 5 метрів, а кілька століть опадів опріснили його. Як наслідок, тваринам, що жили в ньому, довелося адаптуватися до прісної води, завдяки чому утворилися унікальні види-ендеміки, як от єдина у світі прісноводна сардинка Sardinella tawilis та таальська (або лусонська) морська змія Leioselasma semperi.

Оскільки за масштабами геологічних та еволюційних процесів перетворення озера Тааль з солоного на прісноводне відбулося відносно недавно, зміна флори та фауни у ньому триває й до сьогодні, що створює унікальні можливості для наукових відкриттів. Ба більше, хоча активність вулкана залишається низькою, час від часу трапляються виверження, які також мають свій вплив на екосистему. За 450 років було зафіксовано 38 вивержень, а останнє відбулося у 2020 році після 43 років «мовчання». На жаль, на стан флори та фауни озера Тааль та однойменного заповідника також впливає людська діяльність: унікальні види страждають від неекологічного туризму, надмірного вилову та відбору води для сільськогосподарської діяльності.