Порівнюючи довготривалу дію психоделічних речовин та популярних антидепресантів, вчені виявили, що обидві групи препаратів є ефективними в пом’якшені симптомів депресії. Однак дослідники також помітили, що псилоцибін виявився більш сприятливим для підвищення загальної якості життя.
Вже багато років вчені розглядають псилоцибін як речовину, яку можна було б використовувати для лікування клінічної депресії, порівнюючи його з найбільш розповсюдженими препаратами. У рамках нового дослідження експерти із Імперського коледжу Лондона вивчали, як ця психотропна речовина впливає на здоров’я та життя пацієнтів у довготривалій перспективі на контрасті з одним із найчастіше виписуваним антидепресантом есциталопрамом, який належить до групи СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Вчені вперше розглянули дію обидвох препаратів поза контекстом симптомів депресії.
Есциталопрам та інші СІЗЗС заважають реабсорбції серотоніну нейронами, які його виділяють. Таким чином в мозку людини з’являється більше вільного серотоніну. Препарати цієї групи непогано пораються з симптомами депресії, але вони також викликають неприємні побічні ефекти, включаючи пітливість, зниження апетиту, стомлюваність, тремор, сексуальні порушення, шлунково-кишкові розлади тощо. Висока інтенсивність таких побічних дій суттєво погіршує якість життя. До того ж для приблизно 30% пацієнтів СІЗЗС виявляються неефективними.
В оригінальному досліджені, що було проведено ще у 2021 році, взяли участь 59 добровольців з клінічно підтвердженою помірною або важкою депресією. Їх було розділено на дві групи: перша отримувала традиційну комбіновану терапію з використанням есциталопраму (щоденно 10 мг перші три тижні і 20 мг наступні три тижні) та психотерапії, а члени другої групи під наглядом психотерапевта відвідали по дві сесії у комбінації з двома високими дозами псилоцибіну (по 25 мг). Оскільки це дослідження тривало всього 6 тижнів, вчені з Центру досліджень психоделічних речовин Імперського коледжу Лондона вирішили повернутися до тих самих добровольців та відстежити, як той чи інший варіант терапії вплинув на їхнє загальне самопочуття впродовж наступних 6 місяців.
Дослідники зазначили, що ефект терапії в контексті зниження симптомів депресії зберігся в учасників обох груп. Проте добровольці, яким випало вживати псилоцибін, помітили набагато більш виражене покращення свого соціального функціювання і довше збереження психологічної зв’язності, а також появу загального відчуття віднайденого сенсу життя. За словами лікарів, усі ці аспекти суттєво впливають на якість життя людини та можливість збереження її ментального здоров’я у довготривалій перспективі. Це дослідження дозволяє припустити варіант використання психоделічної речовини як більш цілісного інструмента впливу на психологічне здоров’я пацієнта, порівняно з традиційними формами антидепресантів. У більш предметному аналізі ефективності псилоцибіну вчені виявили, що учасникам експерименту стало легше поратися з побутом, їм краще вдавалося вести соціальну діяльність та підтримувати змістовні стосунки.
Варто наголосити, що значна частина цього дослідження припала на період початку пандемії COVID-19. Через це вчені не завжди мали вичерпну інформацію щодо використання учасниками інших різновидів терапії протягом періоду дистанційного спостереження. І врешті решт, певну суб’єктивність у підсумки дослідження привніс той факт, що багато даних були отримані суто зі слів пацієнтів. Втім, команда Імперського коледжу Лондона все одно вважає псилоцибін перспективним інструментом терапії психічних розладів, однак його використання повинно відбуватися у контрольованих умов у захищеному середовищі.