У 1755 році в тіні Везувію археологи відшукали кишеньковий бронзовий сонячний годинник у формі свинячого стегна. Ця знахідка мало не залишилася непоміченою серед обвуглених сувоїв та статуй Вілли Папірусів, розташованої на околиці міста Геркуланум. На думку сучасних дослідників, Prosciutto di Portici є найстарішим зразком римського кишенькового сонячного годинника.

Вкрите сріблом бронзове свиняче стегно має 11,3 см завдовжки та 7,8 см завширшки. Поверхня цього дивакуватого об’єкта вкрита врізаними лініями, а нижній правий квадрант прикрашає низка латинських літер. Нерівність лівого краю свідчить про те, що там колись була «стрілка» сонячного годинника – гномон, який відламався. Коли цей артефакт відшукали археологи XVIII століття, вони спершу подумали, що цей об’єкт не має жодного практичного призначення та просто є мініатюрною скульптурою свинячого стегна. Втім, більш детальне дослідження «стегна» показало, що насправді це був сонячний годинник. Цей унікальний об’єкт є предметом досліджень протягом більш як 200 років.

За словами археолога та історика мистецтва Крістофера Парслоу з Весліанського університету, горизонтальні лінії на тілі Prosciutto di Portici вказують на кількість годин до або після заходу сонця, а сім вертикальних ліній представляють місяці зодіакального календаря. Літери нижче є скороченням 12 місяців у римському календарі. Виходячи з позначки AU, що репрезентує серпень, можна зробити висновок, що цей годинник було виготовлено після 8 року до нашої ери, коли Сенат офіційно узгодив перейменування цього місяця з Sextilis на Augustus на честь першого імператора.

Сонячні годинники можуть бути надзвичайно точними, але тільки у тому випадку, коли їх підлаштували до визначеної місцевості. На думку експерта зі стародавніх сонячних годинників Джанні Феррарі, базуючись на описі форми, кута розташування та позначок на гномоні, який, до речі, мав форму свинячого хвоста, цей годинник призначався для людини, яка живе приблизно на 41° північної широти – тобто на рівні Геркуланума. Історики вже дуже давно припускають, що Вілла Папірусів могла належати тестю Гая Юля Цезаря – Луцію Кальпурнію Пізону Цезоніну, який був прихильником епікурейської філософії. Це могло б пояснити цікаву форму Prosciutto di Portici, адже в епікуреїзмі свиня часто використовувалася як метафора, втілення природної істоти, що живе заради задоволення.

Експерти продовжують сперечатися про те, наскільки точним був годинник Prosciutto di Portici. Раніше вчені оцінювали похибку у визначенні часу лише в кілька хвилин, а Феррарі вважає, що діапазон похибки є значно більшим та охоплює десятки хвилин. Виходячи з результатів 3D-сканування та реконструкції годинника, Парслоу вважає, що з його допомогою можна визначати час з точністю до половини або чверті години. На думку дослідника, цей інструмент радше грав роль уособлення відмінності та статусу свого власника, ніж був точним та відкаліброваним інструментом, який мав завжди показувати правильний час. Унікальну прикрасу було поховано разом із Віллою Папірусів під час виверження Везувію у 79 році. Сьогодні вона є частиною експозиції Національного археологічного музею в Неаполі.