Люди – не єдині тварини, здатні надавати першу допомогу своїм товаришам. Вчені не раз спостерігали, як слони та дельфіни стурбовано торкаються непритомної особини, намагаючись її розштовхати, а шимпанзе та деякі мурахи навіть лікують одне одного з допомогою природних антибіотиків. У межах нового дослідження нейробіологи з Університету Південної Каліфорнії зауважили, що лабораторні миші також піклуються про своїх непритомних сусідів.

Дослідники провели серію тестів, під час котрих об’єктом спостереження була миша та її взаємодія з двома компаньйонами: знайомою особиною, що перебуває під впливом анестезії, та іншим притомним та бадьорим гризуном. Вчені помітили, що в усіх тестах миша більше часу проводила поряд із вразливою сусідкою, демонструючи поведінку, близьку то патернів піклування. За словами головного автора дослідження Лі Чжана, спершу тварина починала обнюхувати непритомну сусідку, чистити та вилизувати її, а згодом намагалася розворушити її та привести до тями. У більш як 50% випадків миша відкривала рот компаньйона та починала тягнути його за язик. На думку вчених, така поведінка дозволила б вивільнити дихальні шляхи непритомної тварини, наприклад, діставши сторонній предмет з її горла. Коли дослідники помістили до рота миші під анестезією невеличкий нетоксичний об’єкт, у 80% випадків смикання за язик допомагало його видалити.

Нейробіологи зазначили, що миші частіше демонстрували поведінку, подібну до спроби надати першу допомогу, по відношенню до знайомих їм особин, ніж до чужинців. Іноді протягом певного часу вони намагалися «реанімувати» й мертвих товаришів, але швидко втрачали мотивацію, але ніколи не намагалися допомогти активним чи навіть сплячим тваринам. Коли непритомна тварина приходила до тями, гризун-опікун миттєво припиняв будь-які спроби інтенсивної фізичної взаємодії. Вчені також помітили, що анестезовані миші, які отримували допомогу та піклування від інших гризунів, прокидалися раніше, ніж особини, яких просто не турбували. За результатами дослідження виявилося, що подібне поводження гризунів є наслідком викиду окситоцину та дії гормону на систему соціальної поведінки в мозку. Під впливом окситоцину у тварин спрацьовує альтруїстичний імпульс.

 До речі, ще у двох лабораторіях дослідники спостерігали аналогічні патерни соціальної поведінки мишей, які намагалися надати допомогу сусіду, що перебував під дією анестезії. Втім, не всі вчені переконані, що гризуни умисно допомагають слабшим сусідам, як це відбувається в людей або деяких інших тварин. Наприклад, нейробіолог Пеггі Мейсон з Університету Чикаго вважає, що її колеги занадто антропоморфізують поведінку мишей, приписуючи їм людські інтенції. Варто зазначити, що Пеггі не намагається оскаржити сам факт піклування гризунів про вразливих особин, але вона має певні сумніви щодо інтерпретації цих дій.

Наразі нейробіологи не мають доказів на користь того, що миші мають якусь мотивацію для допомоги ближньому: ймовірно, ця поведінка є несвідомою реакцією на наявність поряд особини, що є більш слабкою та вразливою. Так чи інакше, але Чжан та його колеги впевнені, що спроби надання «першої допомоги» не є проявом банальної цікавості, адже в такому разі тварина б поступово втрачала інтерес до непритомної сусідки, але спостереження підтвердили, що ця взаємодія навпаки з часом стає все більш інтенсивною, допоки миша не прокинеться від анестезії.