Дослідники вперше датували утворення Юпітера, визначивши її вік за крихітними, схожими на намистини сферами, які збереглися всередині метеоритів.

Вчені з Нагойського університету та Національного інституту астрофізики в Італії встановили, що Юпітер найімовірніше сформувався приблизно через 1,8 мільйона років після народження Сонячної системи. Джерелом аргументації стали хондри – крапельки розплавленої породи розміром 0,1-2 мм. Вони входять до складу хондритів, кам’янистих метеоритів, що впали на поверхню Землі. Хондри вже дуже давно спантеличували дослідників, які не могли знайти єдиного пояснення механіки їхнього утворення. Проте комп’ютерні моделі нового дослідження довели, що за формування цих крапель розплавленої породи були відповідальними екстремальні гравітаційні сили, які супроводжували буремне народження Юпітера.

Приблизно 4,5 мільярда років тому Сонячна система виглядала як хаотичні космічні ясла. В її закрученому протопланетному диску з газу та пилу зароджувався Юпітер. Газовий гігант дуже швидко нарощував габарити, унаслідок чого його зростала і його сила тяжіння, яка виявилася настільки потужною, що вона збурила диск, порушуючи орбіти численних менших тіл – планетезималей, подібних до астероїдів і комет. Як наслідок, планетезималі з каменів, пилу та льоду стикалися одна з одною з неймовірною швидкістю. Сила цих зіткнень була настільки величезною, що каміння та пил у цих об’єктах миттєво розплавлялися. Удари випаровували вологу в менших тілах, спричиняючи парові вибухи, які розбивали розплавлений силікат на мікроскопічні краплі. Поступово ці краплі охолоджувалися та застигали, збиралися докупи та утворювали астероїди, які зрештою розпадалися та падали на Землю у вигляді метеоритів.

За словами професора Шін’їчі Шіроно, попередні теорії не могли пояснити всіх характеристик хондр без дуже специфічних умов формування. Нова модель передбачає умови, які природним чином виникли в молодій Сонячній системі, коли народжувався Юпітер. Завдяки симуляції вченим вдалося відтворити процес розвитку газового гіганта та вплив цього процесу на його оточення, включно зі спричиненими ним зіткненнями кам’янистих та багатих на воду планетезималей. Модель італійських та японських дослідників спонтанно згенерувала реалістичні хондри, які за параметрами та чисельністю відповідають хондрам, ідентифікованим у метеоритах. На думку вчених, вода всередині планетезималей відіграла вирішальну роль у формуванні кінцевого продукту – хондр. Це також доводить, що їхнє утворення стало прямим наслідком процесу формування Юпітера.

Отже, дослідники змогли визначити час народження планети через розрахунок співвідношення часу зіткнень планетезималей, виходячи з симуляції, та віку хондр, виявлених в метеоритах на Землі. Модель показала, що утворення хондр збігається з етапом інтенсивного накопичення Юпітером газу з протопланетного диску, яке призвело до його роздування до гігантських розмірів. Як свідчить аналіз метеоритів, пік формування хондр відбувся через 1,8 мільйона років після народження Сонячної системи, тож саме цей період є часом утворення газового гіганта. Хоча народження Юпітера пояснює найінтенсивніший період утворення хондр, метеорити містять сфери з розплавленої породи різного віку. Виходячи з цієї інформації, вчені можуть згрупувати хондри за віком для відстеження порядку утворення гігантських планет Сонячної системи.