Донор Джеймс Гаррісон, відомий як «Людина із золотою рукою», помер 17 лютого у віці 88 років. За свою довгу донорську кар’єру він здав кров понад 1000 разів, врятувавши життя мільйонів новонароджених.
Донорство крові – благородна справа, але історія австралійця Джеймса Гаррісона була особливою. У віці 14 років він переніс дуже важку операцію на органах грудної клітки, під час котрої у хлопця виникла серйозна кровотеча. Унаслідок цього він потребував переливання приблизно 13 літрів донорської крові, яка врятувала його життя. Перебуваючи у лікарні протягом трьох місяців, Джеймс вирішив стати донором крові, щойно йому виповниться 18 років, всупереч своєму страху голок. Під час аналізу його крові лабораторія виявила, що в ній містяться надзвичайно рідкісні антитіла класу D. На основі цих білкових сполук виготовляють препарат – антирезусний імуноглобулін, що дозволяє запобігти резус-конфлікту в резус-негативних вагітних як гуморальної імунної реакції на резус-позитивний плід. На думку науковців, ймовірно, саме переливання стало причиною високого вмісту цих антитіл в крові Гаррісона.
Відтоді та протягом 57 років Джеймс Гаррісон кожні два тижні здавав плазму, завдяки чому у 2005 році він встановив світовий рекорд із кількості донацій, а у травні 2011 року досяг своєї 1000-ї донації. 11 травня 2018 року «Людина із золотою рукою» відвідала центр крові в останній 1173 раз: у віці 81 року він був змушений припинити донації, дослухаючись офіційної політики Австралії, що забороняє донорство крові особам, старшим за 80 років. За оцінкою медиків, його особлива кров допомогла запобігти понад 2,4 млн смертей та мертвонароджень унаслідок гемолітичної хвороби новонароджених, спричиненої резус-несумісністю батьків. Цей стан розвивається, коли імунна система резус-негативної матері розпізнає компоненти крові резус-позитивного плоду як чужорідні агенти та атакує їх. До появи препаратів імуноглобуліну D у 1960-х роках кожна друга дитина з цим діагнозом була приречена на загибель.
Цей препарат виготовляють з використанням антитіл класу D, отриманих з плазми донорів. В Австралії є менш як 200 активних донорів, чия кров є багатою на ці антитіла, але їхня самовідданість рятує приблизно 45 000 матерів та дітей щороку. Джеймс Гаррісон має доньку Трейсі та двох онуків, які стали реципієнтами цього рятівного препарату. За словами Трейсі, її батько був дуже радий тому, що може допомагати іншим без будь-яких зайвих витрат та болю, а сама вона дуже пишається його героїзмом, який допоміг з’явитися тисячам нових родин. Сьогодні вчені з Lifeblood (Австралійського червоного хреста) та Інституту медичних досліджень ім. Уолтера та Елізи Холл працюють над тим, аби навчитися реплікації унікальної крові та імунних клітин Харрісона та інших донорів в лабораторії. На жаль, наразі відчувається гострий брак донорів, що наважуються ділитися своїми рятівними антитілами на регулярній основі, тому науковці перебувають в пошуку альтернативних рішень.