Сенс життя кожної чоловічої квіткової рослини полягає в тому, аби поділитися пилком із жіночою квіткою свого виду швидше за інших. Існує декілька ключових методів запилення з допомогою комах, вітру або води, але деякі різновиди рослин вдаються до вкрай неочікуваних інструментів, щоби впевнитися в успіху перенесення пилка. Так, квітки різновиду Hypenia macrantha буквально вибухають, аби збити пилок конкурентів із тіла запилювача та розповсюдити власні пилкові зерна.

Якщо не брати до уваги вигадані різновиди на кшталт трифідів, рослини не можуть пересуватися у просторі, аби віднайти подібних собі для розмноження. Саме тому квіткові рослини покладаються на вітер або тварин, які годуються їхнім нектаром, для перенесення чоловічих гаметофітів від тичинки однієї квітки до маточки іншої. Ця інша квітка може перебувати на тій самій рослині або на іншій рослині ідентичного різновиду. Іноді тварини-запилювачі відвідують квітки умовного різновиду A, вже несучи на собі пилок від іншого виду B. У такому разі ймовірність ефективного переносу пилку різновиду A суттєво знижується. Саме для таких сценаріїв еволюція наділила квітки виду Hypenia macrantha вибуховою суперздібністю.

 Hypenia macrantha – це ендемік Бразилії. Його квітки оснащені схожими на катапульту відростками, які закидають пилок рослини на дзьобики колібрі, що відвідують квітки, аби насолодитися їхнім нектаром. Донедавна вважалося, що цей чудернацький механізм має лише одну мету – доставити пилок якомога далі на тіло птаха. Однак нещодавно міжнародна команда дослідників взялася за більш детальне вивчення особливостей цього механізму. Вчені під керівництвом професора Брюса Андерсона зі Стелленбоського університету в ПАР і професора Вінісіуса Бріто з Федерального університету Уберландії в Бразилії провели низку експериментів. Спершу вони розмістили флуоресцентний пилок на дзьоб черепа колібрі та підрахували кількість наявних часток пилку. Потім дослідники повільно ввели дзьоб всередину квітки Hypenia macrantha, яка відреагувала запуском катапульти із власним пилком.

Після цього вчені перерахували кількість часток різних типів пилку на дзьобі птаха. Виявилося, що чим більше пилку Hypenia macrantha вдавалося розмістити на дзьобі запилювача, тим менше “чужого” пилку залишалося на його поверхні. Звідси дослідники дійшли висновку, що вибухова сила квіткової катапульти потрібна не лише для розпилення власних пилкових зерен, але й для усунення пилку конкурентів. Квітки цього різновиду опанували механізм катапульти, аби мати більше шансів на поширення власного генетичного матеріалу на невеличкій поверхні дзьоба колібрі, які є їхнім єдиним запилювачем. Саме так Hypenia macrantha підвищує ймовірність успіху репродуктивного циклу конкретної особини.