Поблизу переписної місцевості Гакона на південному сході Аляски розташований об’єкт численних теорій змови – комплекс іоносферних досліджень HAARP. У цій статті ми розповімо вам про історію та діяльність цього наукового інструменту, який отримав славу «смертоносної кліматичної зброї».

Іоносфера – це зовнішній шар атмосфери планети, схильний до сильної іонізації внаслідок взаємодії з космічним випромінюванням. Вона починається на висоті приблизно 60-80 км над поверхнею Землі. Саме в цьому шарі атмосфери відбуваються полярні сяйва – зіткнення атомів кисню і азоту з частинками сонячного вітру. Іонізація – постійна присутність позитивно заряджених атомів і молекул – дозволяє поширювати середні та короткі радіохвилі, що лежать в основі технології далекої радіокомунікації. З початку XX століття вчені у всьому світі поступово пізнавали сутність іоносфери і вчилися використовувати її на благо людства. Перші серйозні стенди і станції для вивчення та експериментів із цим своєрідним шаром атмосфери (Гісарська астрономічна обсерваторія, «Сура» тощо) почали з’являтися в різних куточках планети в середині століття.

У 1993 році будівництво аналогічного комплексу почалося в Гаконі, штат Аляска. Ця дослідницька програма отримала назву HAARP – High-frequency Active Auroral Research Program (програма дослідження іоносферного розсіювання високочастотних радіохвиль). Головним завданням комплексу, розробленого та реалізованого спільними зусиллями фахівців Армії США, Управління перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США та Аляскинського університету у Фербенксі, стало вивчення іоносфери з метою розширення можливостей технологій радіозв’язку та засобів радіоелектронного спостереження.

Ключовим інструментом станції є IRI (Ionospheric Research Instrument) – фазована антенна решітка зі 180 антен, рівномірно розподілених на площі приблизно 13 гектарів. Ці спрямовані антени фокусують випромінювану енергію в вузькому промені на невеликій ділянці іоносфери на висоті від 70 до 350 км – залежно від частоти передачі. Комплекс HAARP призначений для роботи в діапазоні частот від 2,8 до 10 МГц. По суті, ключовий інструмент HAARP являє собою «нагрівач» іоносфери. Випромінювані ним радіохвилі збуджують вільні електрони. Інше обладнання комплексу, представлене лазерними локаторами, магнітометрами, зондами для вертикального радіосканування та ін., вловлює і вимірює будь-які зміни в динаміці іоносфери.

Регулюючи температуру й щільність електронів, вчені вивчають, як іоносфера реагує на зміни умов. Подібні спостереження є джерелом важливої інформації про взаємодію сонячних вітрів із земною атмосферою. Вчені можуть досліджувати й природні явища (полярне сяйво, власне світіння атмосфери тощо), однак такі феномени занадто непередбачувані й рідкісні. З допомогою обладнання комплексу HAARP дослідники мають змогу відтворювати контрольовані збурення іоносфери. Штучні збурення значно менш потужні й масштабні, проте вони забезпечують достатньо даних для розуміння суті природних феноменів.

Ще до введення в експлуатацію в 1997 році комплекс іоносферних досліджень HAARP почав привертати увагу прихильників теорій змови. Наприклад, ще в 1996 році американська вчена та активістка Розалі Бертелл стверджувала, що під прикриттям науки Армія США готує смертельну кліматичну зброю. Приблизно в той самий час канадський економіст Мішель Чосудовський згадав у своїй книзі про існування численних наукових доказів того, що HAARP здатен викликати повені, урагани, посухи і навіть землетруси. Після цього на адресу керівників дослідницького комплексу посипалися звинувачення в умисному створенні кліматичних катастроф у різних куточках планети: в Ірані, Пакистані, Туреччині, Греції, на Філіппінах тощо. Якимось чином навіть до введення дослідницького комплексу в експлуатацію його пов’язували з масштабними збоями електросистем у різних країнах, катастрофою рейсу 800 під Нью-Йорком у 1996 році, проявами синдрому хронічної втоми й навіть синдрому війни в Перській затоці.

З 1997 року на території HAARP розпочалися перші дослідницькі роботи, які спричинили нові чутки. Наприклад, у записах російських збройних сил зазначалися припущення про те, що випробування іоносферної зброї можуть призвести до потужної каскадної реакції, яка переверне магнітне поле Землі. Окрім спроб керувати погодою з поганими намірами, керівництво HAARP також звинувачували у використанні потужностей комплексу для контролю свідомості людей. Крім того, дослідницькій станції приписували створення звукових аномалій, здатних чинити сильний тиск на психіку.

На думку вчених, поява подібних конспіративних теорій насамперед пов’язана з низькою поінформованістю людей про механізм роботи як комплексу HAARP, так і самої іоносфери. Антенна решітка дійсно здатна генерувати сильний сигнал потужністю до 3,6 МВт. Проте такий вплив на іоносферу надзвичайно короткочасний і мізерний у порівнянні навіть зі звичайною блискавкою, не кажучи вже про можливості сонячного випромінювання. В інтерв’ю з виданням Popular Science геофізик зі Стенфордського університету й Університету Коч Умран Інан пояснив, що Земля постійно перебуває під потоком частинок сонячного вітру, а в її атмосфері щосекунди спалахують 50-100 блискавок. Жоден винахід людства не здатен перевершити могутність Сонця і гроз, щоб впливати на клімат локально або глобально на рівні іоносфери. Іншими словами, більшість теорій змови однозначно переоцінюють можливості комплексу HAARP та аналогічних йому дослідницьких станцій.

Масла у вогонь підливає і той факт, що комплекс HAARP розташований на території ретельно охоронюваного військового полігону (відомого як «Зона 49»). До того ж протягом майже двох десятиліть його відвідування було повністю заборонене для «непосвячених». Територія військового полігону біля Гакони була обрана для будівництва станції з низки причин. Насамперед ця ділянка, на якій раніше діяла загоризонтна радіолокаційна станція Армії США, чудово підходила для потреб обладнання та фахівців комплексу HAARP. Вона розташована на рівнинній місцевості на значній відстані від густонаселених пунктів, а отже, і від електричного та світлового забруднення. Крім того, це місце входить у зону полярних сяйв і відповідає вимогам Міжнародної асоціації з оцінки впливу на довкілля.

У 2014 році у зв’язку із завершенням контракту з компанією-підрядником BAE Systems Advanced Technologies керівництво ВПС США повідомило про повне закриття комплексу. На щастя, у ході переговорів заклад повністю перейшов під управління Аляскинського університету в Фербенксі й продовжив свою дослідницьку роботу. З 2016 року, у відповідь на безперервний потік теорій змов, у комплексі запровадили щорічні дні відкритих дверей, які, зазвичай, проводять у серпні. Крім того, на офіційному сайті HAARP міститься інформація про характеристики комплексу та проведені дослідження, яка, всупереч поширеній думці, ніколи не мала статусу секретної.