Команда дослідників з Німеччини та Великобританії вперше знайшла в Західній Антарктиді бурштин – закам’янілу «кров» давніх хвойних дерев, що зростали на найпівденнішому континенті Землі 83-92 мільйони років тому.

Уявіть, якби машина часу могла віднести вас в епоху динозаврів. Раптом ви відкриваєте очі та бачите навкруги густий болотистий ліс із комахами, що дзижчать поміж квітами, папороттю та хвойними деревами. Мільйони років тому саме так виглядала Антарктида. До списку свідчень на користь того, що в крейдовий період Південний полюс був оточений тропічними джунглями, тепер додався і зразок бурштину.

Ще з початку XIX століття вчені знаходили в льодових кернах скам’янілості рослинного коріння, спор та квіткового пилку. Проте вік більшості подібних зразків дослідники оцінили в сотні мільйонів років, коли сучасна Антарктида ще була частиною південного суперконтиненту Гондвани. Втім, згодом вона відділилася від Австралії та Південної Америки й змістилася до Південного полюсу. Протягом багатьох років вчені могли лише здогадуватися, як цей континентальний дрифт міг вплинути на рослинність Антарктиди. У 2017 році команда дослідників під керівництвом морського геолога Йоханна Клагеса з Інституту Альфреда Вегенера здобула надзвичайно добре збережені зразки втрачених антарктичних лісів, пробуривши морське дно поблизу узбережжя Західної Антарктиди. Після кількох років аналізу зразків вчені заявили, що їм вдалося ідентифікувати фрагменти рослинного коріння, пилок та спори, що існували в середині крейдового періоду.

Подальше дослідження тих зразків стало джерелом залізного доказу на користь того, що хвойні ліси дійсно зростали в Антарктиді та вправно пережили міграцію континенту. Бурштин – це скам’яніла смола хвойних дерев, яка виділялась ними природно або у разі пошкодження кори від пожеж чи комах. Зразки напівпрозорого бурштину вчені знайшли у триметровому аргілітовому керні. Це були крихітні шматочки скам’янілої смоли 0,5-1 мм завбільшки. Кожний кусень фосилії містив раковисті злами з чергуванням жовтих та жовтогарячих шарів, що свідчить про поступову фосилізацію та полімеризацію смоли.

Крейдовий період був одним з найтепліших в історії Землі. Постійні виверження вулканів та пожежі торкнулися навіть віддалених куточків нашої планети, у тому числі й Антарктиди, про що свідчать нашаровування попелу в кернах, видобутих на континенті. Ймовірно, бурштин зберігся в результаті швидкого зростання рівня вод Світового океану, що затопив пошкоджені дерева й зберіг їхню смолу від оксидації та ультрафіолетового опромінення. На це вказують крихітні шматочки хвойної кори, що залишилися у фосилізованій смолі. Клагес та його колеги вважають, що ця знахідка є важливим елементом «пазла», з якого складатиметься образ антарктичних лісів, що жили 90 мільйонів років тому. Дуже незвичайно усвідомлювати, що колись усі континенти Землі мали сприятливі умови для зростання дерев, що вироблять смоли. Далі дослідники хотіли б дізнатися, як цим рослинам вдавалося виживати протягом довгих місяців темряви полярної ночі.