Четверо колишніх бійців британського спецназу встановили новий альпіністський рекорд, підкоривши Еверест менш як за 5 днів без акліматизації. Цей рекорд став частиною суперечливої швидкісної експедиції, одним з головних атрибутів якої є ксенон.
Британці завершили сходження на Еверест вранці 21 травня. Вони використовували ксенон, щоб допомогти своєму організму попередньо акліматизуватися до низького вмісту кисню на великих висотах. Зазвичай це дуже тривалий процес, і більшість альпіністів проводять в таборах на Евересті по 6-8 тижнів. Це необхідно, аби організм звик до розрідженого повітря смертельної зони, де його вміст є втричі меншим, ніж на рівні моря. Організатори експедиції стверджують, що саме застосування ксенону зробило це сходження можливим, однак в альпіністській спільноті цей метод є предметом численних суперечок та критики. Хоча ця експедиція стала рекордною, британці не побили рекорд швидкісного підкорення найвищого піка світу. Він належить шерпі Лхакпі Гелу, який під час свого десятого сходження у 2003 році досягнув вершини за 10 годин 56 хвилин і 46 секунд. Проте до того він проходив звичайний процес акліматизації в одному з гірських таборів.
Британці розпочали свій маршрут вдень 16 травня та дісталися піку вранці 21 травня, витративши на його підкорення 4 дні та приблизно 18 годин. Вони прибули до табору з Катманду вранці 16 травня та одразу почали сходження на Еверест. Під час експедиції вони, як і решта альпіністів, використовували додатковий кисень. Запорукою їхньої швидкості без традиційної акліматизації стала суперечлива програма симуляції великої висоти, що тривала три місяці. Четверо колишніх бійців спецназу, серед яких міністр у справах ветеранів Великобританії Алістер Карнс, готувалися до експедиції в комфорті власного дому. Щоночі вони відтворювали умови смертельної зони Евересту з допомогою так званих гіпоксичних наметів, з яких за допомогою генератора викачували «надлишковий» кисень. Потім за два тижні до сходження альпіністи перемістилися до клініки в Німеччині, де вони дихали ксеноном.
Ксенонова терапія нібито захищає тіло від висотної хвороби. Згідно з деякими дослідженнями, ксенон збільшує синтез білку еритропоетину (гемопоетину), який виробляється, коли організм страждає від гіпоксії, та захищає тіло від його наслідків. Цей білок стимулює дозрівання еритроцитів, основна функція яких полягає у транспорті кисню завдяки наявності в них дихального пігменту гемоглобіну. Втім, ці твердження є дуже суперечливими, і багато представників альпіністської галузі застерігають від використання ксенону. Дослідження його впливу на організм не дають вичерпної відповіді на питання про те, чи дійсно цей газ підвищує ефективність людського тіла на великих висотах. Ба більше, він може бути небезпечним та призводити до непередбачуваних наслідків. Акліматизація – це дуже складний та мультифакторний процес, що охоплює всі органи та системи організму – мозок, легені, серце, нирки, кров тощо. Отже, одна речовина не може бути панацеєю для оптимізації цього процесу.
Едріан Беллінгер, який очолює експедиції на Еверест з китайського боку гірського масиву, також готує своїх клієнтів до сходження з допомогою гіпоксичних наметів. Проте він впевнено виступає проти використання ксенону. До того ж він вважає організаторів британської експедиції абсолютно безвідповідальними, адже вони рекламують ксенон як засіб покращення продуктивності без демонстрації чітких та вартих довіри досліджень. Люди в будь-яких галузях часто хапаються за розрекламовані лазівки, аби спростити собі життя. У випадку альпіністів, що мріють підкорити Еверест або інші небезпечні піки, такий спрощений підхід до акліматизації може призвести до біди.
