Китайська компанія Zhongqing Robotics (aka EngineAI) щойно увірвалася на світову арену робототехники із сальто вперед, презентувавши PM01 – першого у світі робота-гуманоїда, що вміє виконувати цей трюк.

Перевертами від роботів вже нікого не здивувати відтоді, як Boston Dynamics продемонструвала свого робота-паркурщика Atlas у 2017 році. Втім, зробити сальто вперед дійсно значно складніше, ніж сальто назад – це зможе підтвердити будь-який гімнаст. Насамперед цей процес ускладнює сприйняття середовища, адже як тільки трюкач починає обертатися вперед, його очі втрачають контакт із горизонтальною поверхнею, унаслідок чого місце приземлення він побачить лише в останній момент. Людина відчуває себе безпечніше, коли вона рухається у протилежний від землі напрямок, ніж коли фактично наосліп кидається назустріч горизонтальній поверхні догори ногами, сподіваючись приземлитися успішно.

Важливу роль в сприйнятті трюку грають м’язи, залучені в його виконанні. Так, для сальто назад ми покладаємося на більш сильні та великі групи м’язів: сідничні, задньої поверхні стегна та спини. Водночас для сальто вперед ми залучаємо прямі м’язи живота, клубово-поперековий м’яз тощо. Як наслідок, згрупуватися для заднього сальто значно легше, ніж для переднього. Коливання та сумніви є основною перешкодою для людей перед виконанням сальто у будь-якому напрямку: без впевненості у своїх діях, підготовлених м’язів та чистої техніки є великий ризик приземлитися невдало, і це дуже перешкоджає вправним трюкам.

Однак нічого з цього не має значення для роботів, що не мають страху, вагань та прагнення до самозбереження. Творці робота можуть модифікувати його анатомію з допомогою широкого діапазону штучних суглобів та м’язів. Отже, якщо пристрій запрограмований на виконання трюків, нічого не повинно стати йому на заваді. Втім, не можна сказати, що робот, який вміє крутити сальто, не є вражаючим екземпляром зі світу робототехніки. Ця індустрія розвивається дуже швидко, й всього десять років роботи-трюкачі здавалися чимось нездійсненим.