Зусилля з відновлення популяції унікального дерева Wollemia nobilis вперше дали свої плоди. Волемія благородна – це одне з найстаріших та найрідкісніших дерев у світі, що колись ділило Землю з динозаврами. Вважалося, що воно теж вимерло приблизно 70-90 млн років тому, але ця гіпотеза виявилася помилковою, і сьогодні вчені докладають всіх зусиль, аби відновити популяцію рослини.

З моменту відкриття живих представників виду Wollemia nobilis у 1990-х роках їх одразу внесли до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Волемія благородна є єдиним представником однойменного роду. Вона була поширена в юрському періоді, але вважалася вимерлою протягом багатьох років, аж поки у 1994 році групу цих рослин випадково виявив Девід Нобл – працівник парку Воллемі. Рослини переховувалися в каньйоні в Великих Блакитних горах Нового Південного Уельсу, Австралія. Знахідка Нобла стала одним з найбільш вражаючих відкриттів століття – і дуже своєчасним.Виявилося, що одне з найдавніших дерев на Землі було на межі зникнення, і, на жаль, навіть сьогодні існування виду залишається під загрозою. За даними уряду Нового Південного Уельсу, після численних катаклізмів та хвороб в дикій природі залишилися всього 46 дорослих та 43 молодих дерева.

Із характерною темно-червоною корою, вкритою пухирями, та папоротеподібним листям, ця рослина відома як жива скам’янілість або дерево-динозавр, адже вона належить до родини дерев, що жили та процвітали на Землі 200 мільйонів років тому. Генетичний аналіз показав, що відтоді волемія практично не змінилася, але її популяція сильно скоротилася приблизно 10-26 тисяч років тому. На тлі кліматичних змін цьому могла сприяти й особливість геному рослини. В ДНК Wollemia nobilis вчені виявили дуже велику кількість транспозон, так званих «стрибаючих генів», які мігрують в межах ДНК.

Ці гени не кодують важливої інформації, але їхні стрибки можуть порушувати цілісність функціональних ділянок, призводячи до мутацій та злоякісного розростання генома. Так, одна з мутацій зробила листя сосни схожим на листя папороті, але зламала її здатність протистояти до одного з найнебезпечніших шкідників хвойних – грибка Phytophthora cinnamomi. Вплив шкідника також посприяв скороченню популяції рослини. На думку дослідників, з часом вплив транспозон виявився настільки вираженим та негативним, що від статевого розмноження волемія перейшла до нестатевого, аби зменшити активність «стрибаючих генів». Високий відсоток транспозон тимчасово підвищив генетичне розмаїття виду, що, ймовірно, дозволив йому вистояти перед кліматичними змінами, але врешті нестатеве розмноження призвело до зворотного ефекту, і тепер Wollemia nobilis не може впоратися з новими умовами життя власними силами.

Втрата такого унікального дерева була б катастрофічною, і лісові пожежі 2019-20 рр. в Австралії лише загострили цю проблему. Вже декілька десятиліть вчені вирощують екземпляри волемії – паростки оригінальних австралійських рослин – в ботанічних садах по всьому світу. Сосна-динозавр непогано росте за межами рідного ареалу, але недоліком такого методу збереження виду є брак генетичного розмаїття. Тому останніми роками експерти намагаються вивести генетично різноманітні волемії. На щастя, у квітні цього року з’явилися перші плоди цих зусиль. Волемія благородна, котру пара ботаніків-любителів з Англії придбала для свого саду Pear Tree Cottage у 2010 році всього за £70, вперше виростила шишки – довгі та циліндричні чоловічі й кулясті колючі жіночі. Власниця саду та волемії Памела Томсон сподівається, що пізніше цього року їм вдасться зібрати та прорости насіння з цих шишок, щоб дати життя новому поколінню дерева-динозавра.