Зі своїм густим темним хутром, міцним тілом та довгими вусами і китицями вух бінтуронг схожий на неможливого міжвидового гібрида, завдяки чому він заслужив прізвисько «ведмежий кіт». Ці тварини особливі не лише своїм цікавим зовнішнім виглядом, але й неочікуваним ароматом: вони пахнуть як гарячий попкорн, здобрений вершковим маслом.

Бінтуронг – ссавець родини віверових, якого через зовнішню схожість раніше відносили до родини єнотових. Ці дещо незграбні коротконогі тварини живуть в тропічних лісах Південної та Південно-Східної Азії. Вони можуть виростати від 60 до 90 см завдовжки та важити від 11 до 36 кілограмів. Більшу частину свого дня бінтуронги проводять високо в кронах дерев: всупереч своїй присадкуватості, вони доволі спритно рухаються поміж гілок. Це одна з двох хижих тварин, що володіє унікальною здатністю хапати предмети хвостом: він виконує функцію п’ятої кінцівки, яка може витримувати вагу всього тіла звіра, коли той міняє своє розташування серед дерев. Ймовірно, такий хвіст з’явився у нього в результаті еволюційної адаптації до життя в деревах. Бінтуронг не стрибає поміж гілок, але рухається дуже обережно та повільно. На землі звір почувається дещо ніяково: як ведмідь він ступає всією лапою, що є доволі незвично порівняно з рештою віверових.

Ці тварини переважно живуть поодинці або невеликими групами, в яких домінантна роль належить самиці. Вдень вони віддають перевагу тихому відпочинку, ховаючись серед гілок для сну. Вночі бінтуронг виходить на пошук їжі. Очі представників цього виду пристосовані до слабкого нічного освітлення, а вдень вони бачать погано. Втім, цей недолік компенсують гарний слух та нюх. Бінтуронги – дуже голосний вид, що має доволі багатий вокальний репертуар: вони рохкають, гелгочуть або муркочуть, коли чимось задоволені, а роздратування або страх демонструють за допомогою криків, шипіння або виття.

Водночас не менш важливим інструментом комунікації між особинами є їхній унікальний запах, що нагадує аромат попкорну. Причиною цього запаху є 2-ацетил-1-піролин, що виділяється з залози, розташованої під хвостом звіра. Це та сама речовина, що вивільняється під час приготування попкорну або випікання хліба. Завдяки розташуванню залози бінтуронг може помічати цим ароматом гілки та листя на своєму шляху. Таким чином він сигналізує іншим тваринам про свою присутність, адже в густих тропічних лісах може бути складно ефективно позначити межі території кожної особини. Згідно з низкою досліджень, цей запах є більш концентрованим у самців. На думку експертів, це може бути зумовлено необхідністю позначити не лише територію, але й гормональний статус для самиць, які обирають партнера для створення потомства.