За словами дослідників, навколо Землі може існувати ціла популяція мінімісяців, адже один об’єкт ще може бути випадковістю, а два – це вде впевнена закономірність. Саме такого висновку дійшли вчені, проаналізувавши склад так званого мінімісяця 2024 PT5, що рухається землеподібною орбітою на невеликій швидкості. Про своє відкриття дослідники повідомили під час 56-ї щорічної конференції Lunar and Planetary Sciences Conference.
Рухаючись навколо Сонця, Земля стрімголов летить крізь хмари космічного брухту. Деякі матеріали є рукотворними – супутники або космічне сміття, а інші утворилися в ранній Сонячній системі від зіткнення молодих космічних тіл. За певних умов ці навколоземельні об’єкти можуть ставати приводом для занепокоєння, тому їхні пересування ретельно відстежуються. У серпні 2024 року астрономи з Південної Африки ідентифікували один новий об’єкт, що отримав назву 2024 PT5. Він рухався повільно, зі швидкістю приблизно 2 м/с, тому його було обрано однією з мішеней для Mission Accessible Near-Earth Object Survey – місії, що шукає та вивчає легко досяжні навколоземні тіла. Цей космічний камінчик зацікавив дослідників, адже досі було виявлено всього 9 інших астероїдів, що рухалися б настільки повільно в період максимального зближення з Землею. Тому його було б відносно легко відвідати з допомогою космічного апарата місії MANOS.
Одним з цікавих аспектів місії MANOS є можливість виявлення об’єктів, що потенційно могли б виявитися не астероїдами, а природними супутниками Землі (або їхніми фрагментами). Перший такий фрагмент – (469219) Kamoʻoalewa – було ідентифіковано у 2021 році, тож відтоді вчені задалися ціллю дізнатися, чи той випадок був випадковістю. Їхні підозри виявилися не безпідставними, і результати дослідження 2024 PT5 дійсно підтвердили, що цей об’єкт також може бути одним з потенційно багатьох мінімісяцев.
За тиждень після виявлення 2024 PT5 дослідники змогли проаналізувати його у видимому та інфрачервоному діапазонах спектра з допомогою телескопу Discovery з Ловеллівської обсерваторії. Аналіз даних показав, що це – не звичайний астероїд. Його склад виявився дуже близьким до складу зразків місячного ґрунту, доставлених на Землю в межах програм Apollo та Luna. Це тіло є доволі маленьким – всього від 8 до 12 метрів в діаметрі. На думку вчених, воно могло сформуватися, коли якесь інше тіло врізалося в Місяць. Вони сподіваються, що більш детальний аналіз складу цього мінімісяця допоможе їм встановити його походження – зону Місяця або, можливо, навіть конкретний кратер, що утворився внаслідок зіткнення.
Варто зазначити, що ані Kamoʻoalewa, ані 2024 PT5 не залишаються на навколоземній орбіті. Після ймовірного імпакта вони залишаються під впливом Місяця, Землі та Сонця, але лише періодично наближаються до нашої планети. Так, новий мінімісяць востаннє наближався до нас у вересні 2024 року, а наступна наша зустріч відбудеться у 2055 році. Орбіта Kamoʻoalewa виглядає дещо інакше: хоча цей квазисупутник не обертається навколо Землі, він проводить поряд із нею більше часу. За розрахунками вчених, він може походити з кратера Джордано Бруно неподалік від північно-східного краю зворотного боку супутника. Дослідники зазначають, що 2024 PT5 є меншим та виглядає молодшим та свіжішим, коли тіло Kamoʻoalewa має більш виражені ознаки космічної ерозії.
На думку Тедді Карети з Ловеллівської обсерваторії, ці двоє не є випадковістю, і в Сонячній системі можуть ховатися й інші мінімісяці. Ймовірно, деякі з них вже відомі науці, але вченим ще не вдалося встановити їхнього зв’язку з земним супутником.