В Амазонії вченим вдалося знайти найбільше у світі місце гніздування велетенських черепах тартаруга, які належать до уразливих видів.

Дослідники з Університету Флориди виявили найбільше відоме місце гніздування черепах виду Podocnemis expansa: там налічується понад 41 000 особин. Ця знахідка стала можливою завдяки ретельно відпрацьованій операції з запуску дронів. Безпілотник помітив тварин, які розташувалися вздовж річки Гуапоре, яка входить до басейну Амазонки, на кордоні Бразилії та Болівії. На думку вчених, їхній інноваційний підхід до використання безпілотних літальних апаратів відкриває нові можливості для природоохоронних місій: ці перспективи вони детально описали у своєму дослідженні, опублікованому в журналі «Journal of Applied Ecology». За словами еколога Ісмаеля Брека, який став співавтором дослідження, дронові флотилії дозволяють надзвичайно ефективно відстежувати популяції тварин. Програмний аспект їхньої операції розрахований на моніторинг та підрахунок черепах, проте його можна адаптувати для контролю популяцій інших видів.

Дослідники з Нью-Йоркського товариства охорони дикої природи (WCS) протягом кількох років спостерігають за південноамериканською річковою черепахою в Бразилії, Колумбії та Болівії. Цей вид, також відомий як тартаруга або арау, є прісноводним: рептилії живуть у річках та озерах уздовж басейнів річок Амазонки та Оріноко. Панцирі найбільших особин Podocnemis expansa можуть мати до 90 см завдовжки, а їхня вага може сягати 60 кг. Це всеїдні тварини, які їдять листя, насіння та фрукти, полюють на крабів, креветок та рибу, шукають мертву рибу. Вони вважаються надзвичайно соціальними для рептилій. Основну загрозу для черепах арау становлять браконьєри, які продають їхнє м’ясо та яйця, а також знищення ареалу через забруднення та будівництво дамб.

Щороку у період від липня до серпня самиці тартаруга збираються, щоб гніздитися на піщаних мілинах річки Гуапоре між Бразилією та Болівією. Отже, минулого року спільна команда з Університету Флориди та WCS вирішила підрахувати, скільки саме рептилій можуть гніздитися в цьому регіоні. Це непросте завдання через важкодоступну місцевість та неймовірну кількість диких тварин, які не лише ускладнюють підрахунки, а й становлять небезпеку як для черепах, так і для самих дослідників. Щоб обійти цю перепону, дослідники з Університету Флориди поділилися з науковцями WCS своєю методикою підрахунку черепах у Флориді за допомогою дронів. З відзнятих безпілотниками кадрів вони створюють ортомозаїку – деталізоване зображення високої роздільної здатності, отримане шляхом поєднання сотень аерофотознімків, межі яких перекривають одна одну. Підрахунок тварин на таких мозаїках виявився швидшим, точнішим та набагато менш інвазивним, ніж традиційна лічба поголів’я з землі. Однак недоліком цього підходу є неможливість врахувати особин, які рухалися під час зйомки.

Щоб розв’язати цю проблему, дослідники винайшли новий метод, який підвищує точність підрахунку та усуває джерела помилок, як от подвійне врахування однієї особини або пропуски тварин. Для початку вчені позначили білою фарбою панцирі 1187 черепах, які зібралися на мілині біля одного з островів річки Гуапоре. Протягом 12 днів дрон пролітав над островом по стабільній траєкторії туди-сюди чотири рази на день, роблячи 1500 фотографій за кожен проліт: 6000 фото на день. Отримані знімки вони об’єднали в композитне зображення та детально проаналізували його, беручи до уваги, чи був панцир черепахи позначений, чи тварина рухалася або гніздилася, коли її фотографували. Маючи ці дані, дослідники розробили моделі ймовірності, що враховують черепах, які заходять і виходять із зони, охопленої дроном, спостережувану поведінку черепах та ймовірність виявлення особливих позначень панцира, за якими їх можна ідентифікувати.

За словами вчених, ці моделі ідентифікували декілька потенційних джерел помилок, типових для традиційного ортомозаїчного методу. Наприклад, виявилося, що лише 35% черепах, які гніздилися в зоні дослідження, були присутні в ній під час прольотів дрона. У середньому 20% тварин, яких сфотографували в русі, з’являлися на композитних зображеннях по кілька разів. Деяких особин вдалося зняти аж сім разів – і не кажіть, що черепахи мало і повільно рухаються. У результаті спостерігачі на землі нарахували приблизно 16 000 тварин, аналіз звичайних ортомозаїк (без урахування 1187 черепах з пофарбованими панцирами) виявив 79 000 особин, а обробка цих даних статистичними моделями вивела оцінку у 41 000 черепах.

Брек зазначив, що така значна розбіжність у підрахунках є серйозною проблемою для перспектив заходів зі збереження та відновлення популяцій тварин. Важко уявити, як дослідники мають визначити, чи вид взагалі потребує підтримки, та оцінити успіх вжитих заходів. Задля підвищення точності нового методу вчені планують оптимізувати кількість прольотів дронів у межах визначеного часу. Вони також сподіваються, що розширення зони дослідження допоможе ідентифікувати тенденції у популяції та відреагувати відповідним чином.