Тибетський мастиф – дивовижна порода собак, яка більше нагадує суміш лева і ведмедя, ніж звичайного пса. Ці велетенські створіння мають неймовірну історію. Ба більше, згідно з історичними джерелами, так звані «снігові леви» є однією з найдавніших робочих порід собак. Вони поєднують у собі багато характеристик, ретельно виведених за тисячолітню історію їхнього життя поряд із людиною. Пропонуємо вашій увазі цікаві факти про цю чудову породу.
Опис породи тибетський мастиф
Тибетські мастифи належать до групи молосів. Вона об’єднує стародавні породи псів, яким властиво мати масивне тіло, потужний корпус, широку морду та сильні щелепи. Дорослий мастиф у середньому важить від 60 до 80 кг при зрості приблизно 80 см. Однак у цій породі є і рекордсмени: найбільшим тибетським мастифом є 120-кілограмовий самець на ім’я Ліо Чанг. Незважаючи на масивну статуру, тибетський мастиф залишається дуже рухливим і спритним. Розмір собаки здається ще більш вражаючим через товстий шар густої шерсті. Навколо шиї та голови мастифа вона утворює пишний комір, що нагадує левову гриву. Часто ця гривообразна купа шерсті приховує від погляду висячі трикутні вуха.
Тибетський мастиф не має єдиного забарвлення, характерного для цієї породи, однак найбільш поширеними є чорний, коричневий, блакитний або золотистий окрас із різнокольоровими підпалинами на шиї, лапах і хвості. Потенційним власникам мастифа варто розуміти, що собака з такою кількістю шерсті буде неминуче линяти. Більшу частину часу, для підтримки краси шерсті, достатньо вичісувати собаку приблизно раз на тиждень. Однак під час сезонної линьки мастиф скидає густий підшерсток майже за раз, тому в ці періоди собака потребує більш ретельного догляду.
Найкращий захисник
Тибетський мастиф мешкає в Гімалайських горах протягом кількох тисячоліть. Кочові племена та тибетські монахи приручили породу, оцінивши її фізичну та ментальну силу. На своїй батьківщині собака не мала конкретної назви породи, але її називали До-Куї (з тибетської «до» означає «двері», а «куї» – велика собака). Так мешканці Гімалаїв називали будь-яких сторожових псів. Тибетський мастиф – природжений охоронець, який здатен зберігати вірність своєму дому та сім’ї, жертвуючи своєю любов’ю до незалежності й самотності. Водночас, незважаючи на сторожовий інстинкт, мастифи здатні оцінювати ситуацію і не схильні проявляти зайву агресію без потреби, а на агресію у свій бік зазвичай реагують адекватно. Зазвичай навіть лише гавкіт цього гіганта достатній, щоб відлякати непроханих гостей.
Хоча тибетський мастиф від природи досить розсудливий та кмітливий, власникам представників цієї породи не варто забувати про виховання та тренування. Насамперед, придбавши мастифа, необхідно встановити з ним довірливі стосунки. У дресируванні вони віддають перевагу «пряникам»: собаки швидко встановлюють зв’язок між заохоченням і заданою дією. Мастиф – надзвичайно розумна порода, проте вона схильна швидко втомлюватися через тривалі тренування – часто навіть ласощі не можуть переконати пса продовжувати вправи, якщо він все ж таки занудьгував. Ці чудові гіганти не люблять марно витрачати енергію, віддаючи перевагу роботі – охороні свого дому. Через це значно частіше тибетського мастифа можна застати за спокійним дослідженням периметра його території, ніж за типовими для інших порід іграми.
Дороге задоволення
Тибетський мастиф – дороге задоволення в багатьох аспектах. По-перше, це одна з найдорожчих порід у світі: вартість чистокровного цуценяти варіюється від 2 до 7 тисяч доларів. У 2014 році на одній із виставок тварин у провінції Чжецзян, КНР, рідкісного золотистого цуценя тибетського мастифа продали за 12 мільйонів юанів (приблизно 1,95 мільйона доларів).
Недешевим для власників буде й утримання великого пса. Тримати тибетського мастифа у квартирі – не найкращий варіант як для собаки, так і для людей, адже навіть цуценяті потрібно багато вільного місця. Найбільш вигідний варіант – будинок із доступом до великого двору. Дорослий тибетський мастиф легко перестрибне бар’єр заввишки менш ніж 1,5 метра й вирушить захищати свою територію. Важливим є помірний рух, що допоможе відстрочити типові для породи проблеми з опорно-руховим апаратом.
Збалансоване харчування будь-якої породи обходиться досить дорого, а у випадку з мастифами годування вважається найбільш витратним аспектом утримання. Незалежно від того, обере власник собаки сухі корми чи натуральне харчування, добовий обсяг їжі повинен становити не менше 3% від ваги тварини. Відповідно, 70-кілограмовому мастифу потрібно не менше 2,1 кг їжі на день.
Історія породи
Тибетський мастиф – одна з найдавніших порід собак. Аристотель і Марко Поло згадували цих вірних і потужних собак. Вони не тільки були уважними охоронцями, але й чудовими мисливцями, здатними захищати господарів від хижаків. Є думка, що тибетський мастиф не просто належить до групи молосів, а є її родоначальником.
У XIX столітті «сніговими левами» серйозно зацікавилися європейські кінологи, однак перші спроби завезти цих псів до Європи виявилися не дуже вдалими. Дорослі мастифи не відзначалися повагою та відданістю до нових господарів, які були для них чужими людьми. Як наслідок, їх вважали надто агресивними та складними в догляді. Лише наприкінці століття гімалайські гіганти почали адаптуватися до нових умов, і в 1898 році в берлінському зоопарку з’явилося перше офіційне потомство тибетського мастифа.
У XX столітті порода гімалайських собак розділила долю своєї батьківщини: після серії завоювань у Тибеті настав занепад. В умовах кризи утримувати великих тибетських мастифів було надто важко, тому порода майже зникла зі своїх рідних земель. Поки в Тибеті вирували складнощі, король Непалу Махендра взявся за збереження породи. У 1966 році він ініціював спеціальну програму захисту та розведення тибетських мастифів. Діяльність Махендри, відомого як «Будівничий Непалу», дозволила залучити в країну туристів, які захоплювалися благородними псами. Ентузіазм деяких гостей Непалу призвів до буму популярності породи за межами країни, включно із рідним Тибетом.
Тибетський мастиф залишається символом сили та благородства. Завдяки своїм сторожовим якостям і величному зовнішньому вигляду, ці собаки є не лише історичним надбанням, але й живою легендою.