На схилах марокканських гір росте сукулентний чагарник молочай смолоносний, соковиті стебла якого роблять його схожим на кактус. У його соку міститься резініфератоксин – найпекучіша речовина у світі. Дослідники вважають, що його неймовірну токсичність можна використати на благо – як найпотужніший знеболювальний засіб.
Резініфератоксин є надзвичайно сильним аналогом капсаїцину, який надає гостроти стручковому перцю. Його гостроту оцінюють у 16 000 000 одиниць за шкалою Сковілла, що в 10 разів більше, ніж у одного з найгостріших перців у світі, Каролінського Жнеця, і в 4,5 мільйона разів гостріше за перець халапеньйо. Щоб уникнути хімічних опіків, краще навіть не торкатися вкритих шипами соковитих стебел Euphorbia resinifera (молочаю смолоносного), не кажучи вже про споживання його м’якоті. Резініфератоксин настільки токсичний, що невелика доза в 10 грамів може завдати серйозної шкоди здоров’ю і навіть призвести до смерті тварини, яка зважилася спробувати молочай на смак. Водночас дослідники вважають резініфератоксин перспективним знеболювальним засобом, здатним позбавити світ від опіоїдної епідемії.
У людському тілі є кілька типів рецепторів, що відрізняються своїми функціями. Одні дозволяють реагувати на дотики, інші передають інформацію про положення кінцівок у просторі, а за сприйняття болю відповідають вільні нервові закінчення. Потрапляючи в організм у вигляді ін’єкції, резініфератоксин не знищує всі нервові клітини на своєму шляху. Він зв’язується лише з рецептором TRPV1, який відповідає за сприйняття температури, є ноцицептором і реагує на больові стимули. Крім того, цей рецептор реагує на подразнення капсаїцином – аналогом резініфератоксину. Саме реакція TRPV1 викликає знайоме відчуття печіння слизових оболонок і шкіри при контакті зі стручковим перцем.
Зміна стану рецептора відбувається завдяки відкриттю іонних каналів клітини та проникненню іонів кальцію. Резініфератоксин впливає на рецептор у 500-1000 разів інтенсивніше завдяки значно більшому потоку іонів кальцію. Потік катіонів викликає деполяризацію нейрона та передачу больового сигналу, однак через перевантаження кальцієм відбувається часткове відмирання нервових закінчень і їх десенсибілізація. Таким чином, завдяки вибірковості дії резініфератоксину можна «вимкнути» больові рецептори, зберігши чутливість до дотиків і рухливість.
Наприклад, для тривалого полегшення болю в колінному суглобі можна зробити пряму ін’єкцію препарату з резініфератоксином в уражені тканини. Головне – попередньо знеболити коліно, оскільки сам процес загибелі больових рецепторів буде досить болісним. Нейробіолог Майкл Йадарола розповів, що застосування резініфератоксину на собаках вже показало обнадійливі результати. Зокрема, більшість тварин позбулися хронічного болю у суглобах в середньому на 5 місяців. В одного собаки ефект ін’єкції тривав майже 18 місяців.
Національні інститути охорони здоров’я США також вивчають перспективи застосування препаратів з резініфератоксином для більш генералізованого знеболювання на прикладі онкологічних пацієнтів. Зокрема, Національний інститут неврологічних розладів та інсультів вже проводить перший етап клінічних випробувань таких препаратів на пацієнтах з онкологічно обумовленим болем у кістках. У цьому випадку знеболювальне вводиться в спинномозкову рідину за аналогією зі спінальною анестезією. Під час процедури пацієнт перебуває під наркозом, а після пробудження певний час потребує додаткового знеболювання. У підсумку хворий отримує полегшення від агонізуючого болю, який часто супроводжує фінальні стадії онкологічних захворювань.
Біль – це еволюційний захисний механізм, за допомогою якого нервова система повідомляє про проблеми в організмі. Безперечно, у більшості випадків резініфератоксин буде надто ефективним знеболювальним засобом. З цієї причини дослідники зосереджуються на розробці препаратів переважно для паліативних пацієнтів, які вичерпали всі інші методи лікування. Нейрохірург Джон Хейсс порівняв резініфератоксин зі снайперською гвинтівкою проти болю. Ця речовина вибірково пригнічує больові рецептори, на відміну від опіоїдів, які вражають всі рецептори без розбору, мов граната. До того ж резініфератоксин не спричиняє сп’яніння та залежності, а також має тривалу дію.
