Відтепер ви можете на власні очі побачити Парфенон у всій його величній красі завдяки проєкту, що поєднує в собі історію та технологію 3D-моделювання.

Археолог з Оксфордського університету Хуан де Лара поєднав інформацію з першоджерел, астрономічні дані та комп’ютерну графіку, щоб цифровим способом відтворити давньогрецьке місце паломництва таким, яким його бачили відвідувачі, що приходили до храму в 432 році до нашої ери. Результат його роботи – це шанс побачити Парфенон – одне з найвидатніших архітектурних досягнень елліністичного періоду, а також надзвичайний приклад для цифрового відтворення численних інших важливих історичних місць для дослідників, істориків та відвідувачів музеїв. Руїни Парфенону виглядають величними навіть через 2500 років після завершення його спорудження, тож можна тільки уявити, яким був храм на піку своєї слави.

Зведення конструкцій храму завбільшки 69,4 на 30,7 метра закінчилося у 438 році до нашої ери, але майстрам знадобилося ще майже 6 років, аби завершити декоративне оздоблення інтер’єру та екстер’єру. На жаль, сьогодні збереглися лише фрагменти будівлі, проте історичні записи дуже детально описують це місце паломництва, присвячене Афіні – грецькій богині мудрості, оборонної війни та ремесел. За словами де Лари, виходячи з інформації, яку він відшукав в історичних джерелах, зовнішній вигляд давньогрецьких храмів, їхнє оздоблення та ритуали дуже відрізнялися залежно від того, якому божеству вони були присвячені, а також від походження культу та географічного контексту. Починаючи від V століття до нашої ери і до переходу до елліністичного періоду в культовій практиці спостерігалося помітне зростання свідомого посилення релігійного досвіду, завдяки якому паломники мали відчувати присутність божества у храмі.

 Парфенон прикрашала центральна статуя – 12-метрова фігура Афіни, божественної покровительки однойменного міста, створена одним з найобдарованіших майстрів давньогрецького мистецтва епохи високої класики Фідієм. Згідно з історичними джерелами, цей монумент був хрисоелефантинним, тобто виробленим із золота та слонової кістки. Попередні дослідження цієї техніки свідчать про те, що вона передбачала створення «шпону» з пом’якшеної слонової кістки. Ці пластини разом із листковим золотом прикріплювалися на дерев’яний каркас. Парфенон було побудовано переважно з мармуру та інших каменів, які обробляли та полірували для підсилення їхньої природної здатності відбивати сонячне світло. Статую також розташовували так, аби кожен промінь світла, що потрапляв всередину через вікна або відбивався від поверхні води у внутрішніх басейнах, підкреслював її велич.

Аналіз археологічних знахідок показує, що священнослужителі зазвичай тримали внутрішню частину Парфенону тьмяно освітленою, а також рясно палили ладан, щоб викликати в відвідувачів почуття благоговіння та шани. Втім, атмосфера храму разюче змінювалась кожні чотири літа під час Панафінейського фестивалю, коли завдяки чітко підібраному географічному розташуванню храму статуя Афіни ловила сонячне світло світанку так, що воно потрапляло прямо на її золоті шати. Тільки уявіть собі враження давніх паломників: ви заходите всередину, і ваші очі повільно звикають до тьмяного інтер’єру храму, оповитого містичною димкою ладану, коли сонячний промінь проривається крізь головний вхід та запалює фігуру божества золотим сяйвом. Саме такого ефекту прагнули добитися архітектори та Фідій. Де Лара присвятив своєму проєкту сайт Parthenon 3D, і він сподівається, що цей віртуальний Парфенон надихне інших на відтворення інших історичних пам’яток по всьому світу.