Пліснява, якій приписують славу «прокляття фараонів» та смерті декількох дослідників гробниці Тутанхамона, отримала неабиякий шанс на кардинальну зміну іміджу. Дослідники з Пенсильванського університету виявили, що аспергіл жовтий (Aspergillus flavus) має потенціал у знищенні ракових клітин та може стати основою для нової ефективної терапії лейкемії.

Aspergillus flavus, який пов’язують з «прокляттям фараонів», походить з великої родини грибків, в якій налічується до 250 видів, поширених у ґрунті, сіні, зерні та рослинності, що розкладається. Тривала взаємодія з ним спричинює алергічні реакції, астму, інфекції пазух носа та запалення легень. Зв’язок цієї плісняви з «прокляттям фараонів» є предметом активних дискусій, які також підтримують загальну цікавість дослідників до цього грибка. Завдяки цьому вчені з Пенсильванського університету дізналися, що аспергіл жовтий містить новий клас молекул. Якщо вилучити їх з організму та дещо модифікувати, то вони можуть впливати на поділ аномальних клітин, які виробляються кістковим мозком людини з лейкемією.

За словами професора хімії та біомолекулярної інженерії Шеррі Гао, багато років тому пліснява дала нам пеніцилін, і нове дослідження демонструє, наскільки сильно ми недооцінюємо медичний потенціал багатьох природних продуктів. Хоча тема «прокляття фараонів» та її зв’язок з Aspergillus flavus і досі залишається актуальною, команду Гао цікавило не минуле плісняви, а її майбутнє. Дослідники з UPenn вилучили з цього крихітного та смертельно небезпечного грибка речовину, що належить до групи рибосомно синтезованих та посттрансляційно модифікованих пептидів (RiPPs) та підвищили її ефективність. При взаємодії з раковими клітинами цей препарат з плісняви зміг повністю зупинити їхній розвиток та розмноження, впоравшись із завданням не гірше за схвалені FDA препарати для лікування лейкемії.

Як можна зрозуміти з назви RiPPs, ці пептиди утворюються в рибосомах клітин – маленьких, але дуже важливих органелах, які здійснюють біосинтез білків. Рибосому можна порівняти із професійним кухарем, який комбінує інгредієнти (амінокислоти) в специфічні страви (білки), дотримуючись чітких рецептів, закодованих мРНК. Синтез цих речовин є надзвичайно складним, проте це зумовлено їхньою високою біоактивністю. Дослідники виокремили чотири різних RiPPs, відомих як асперигіміцини, та виявили, що двоє з них мають суттєвий вплив на ракові клітини. Вчені ідентифікували ген SLC46A3, який робить аномальні клітини вразливими до дії асперигіміцинів. Він дозволяє RiPPs плісняви проникати всередину клітин та втручатися в процес їхнього розмноження. Ракові клітини діляться неконтрольовано, але активні молекули грибка блокують формацію мікротрубочок, які є дуже важливими для поділу клітин та транспорту.

Цікаво, що оновлене «прокляття фараонів» мало смертельний ефект виключно на ракові клітини, асоційовані з лейкемією, але не з раком молочних залоз, печінки чи легень. Отже, ці молекули мають потенціал як дуже високоспецифічний інструмент терапії лейкемії. Досі доволі багато RiPPs було ідентифіковано в бактеріях, а у плісняві та грибах загалом ці молекули трапляються рідко. Втім, на думку дослідників, варто продовжувати пошуки, адже їхня висока біоактивність може виявитися корисною для лікування багатьох захворювань. Наразі вчені планують продовжити тестування виявлених ними речовин на тваринних моделях, а згодом перейти й до клінічних випробувань за участі людей.