Фламінго зазвичай асоціюються з розслабленим та спокійним спосом життя, але ви зміните думку, коли дізнаєтеся, як насправді харчуються ці птахи. Вони вміють ефективно відфільтровувати їжу, як-от креветок або черв’яків, з води навіть у найбідніших на харчові ресурси середовищах. Згідно із новим дослідженням, ці рожевокрилі пернаті створюють мініатюрні водні торнадо, аби швидко згрупувати та проковтнути здобич.

Упізнаваний рожевий колір забарвлення фламінго проявляється при вмісті у клітинах пігменту бета-каротину, який міститься в деяких ракоподібних та червоних водоростях. Ці птахи є хижаками, і одним з головних викликів видобування їжі для них є виловлювання крихітної здобичі з води. Вони змушені довго прогулюватися по мілині з опущеною головою, аби відфільтрувати дзьобом морську живність. Біологи та біомеханіки дослідили, як саме фламінго вдається збирати їжу таким не надто зручним чином. Вони дізналися, що, подібно до того, як павуки використовують павутиння, аби ловити комах, ці птахи створюють підводні мікроторнадо, щоб сконцентрувати здобич в одному місті та проковтнути її.

У межах свого дослідження вчені з Каліфорнійського університету в Берклі, Технологічного інституту Джорджії, Університету Кенесо в Марієтті, штат Джорджія, та зоопарку Нешвілла спостерігали за групою чилійських фламінго. Вони також відтворили головні мисливські інструменти птаха – його ноги та дзьоб – з допомогою 3D-друку. За словами Ортеги Хіменес, ці тварини є еволюційно адаптованими до фільтрування їжі. У цьому процесі грає роль не лише дзьоб, але й голова, шия, ноги, ступні та складний комплекс спеціалізованої поведінки. Разом вони створюють механізм, що дозволяє птахам ловити дуже маленьким та спритних водних тварин.

 Як і більшість водоплавних птахів, фламінго мають ноги з перетинками, які допомагають розподіляти вагу птаха по м’якому мулистому дну. Водночас вони є дуже гнучкими та спритними, тому ними зручно збивати осад на дні мілководної водойми. Цей процес супроводжується різкими підніманнями голови, і саме ці рухи змушують дрібну здобич, що переховується в осаді, групуватися у зручні для фільтрування осередки. Швидко – ривками зі швидкістю до 40 см на секунду – підіймаючи голову з води, птахи створювали вихри, що підіймали часточки осаду та його мешканців з дна до поверхні. Ще одна техніка передбачає швидке – до 12 разів на секунду – клацання дзьобом, що разом із швидким висовуванням язика створює додаткові міні-торнадо та дозволяє птиці зловити більше здобичі, скеровуючи її всередину дзьоба.

 Це дослідження є неймовірною демонстрацією того, як еволюція формує морфологію та механіку живих створінь, а також як біологічна форма та контроль рухів дозволяють птахам впливати на рідину в середовищі, змушуючи її грати на їхню користь. Дослідники зазначають, що ці природні адаптації допомагають не лише фламінго, але й іншим видам. Наприклад, дослідження від 2018 року показало, що сусідство з рожевокрилими хижаками дозволяє плавунцю довгодзьобому з’їдати вдвічі більше здобичі. Ортега Хіменес вважає, що ці природні механізми можуть бути корисними і для людей або планети загалом. Він хотів б зрозуміти, що саме відбувається всередині дзьоба фламінго під час полювання, коли птах створює торнадо, щоб використати цю механіку, наприклад, для збору токсичних водоростей або мікропластику у водоймах.