Вперше в історії вченим вдалося виростити ембріон кенгуру завдяки ЕКЗ. Це важливий крок назустріч можливості відновлення популяцій унікальних сумчастих тварин, що перебувають під загрозою вимирання.

Команда дослідників з Університету Квінсленду успішно відтворила природні процеси, створивши ембріон з яйцеклітин та сперми велетенського кенгуру. Варто зазначити, що саме цей вид не перебуває на межі вимирання та добре порається зі збільшенням популяцій самостійно. Однак багатьом його родичам з інфракласу сумчастих ссавців пощастило набагато менше: через втрату ареалу на фоні розвитку промисловості та будівництва доріг, підвищення температур та розповсюдження інвазійних видів їм доводиться боротися за виживання. На жаль, не всі тварини можуть впоратися з цим завданням без допомоги людини, тому вчені працюють над новітніми методиками, що могли б дати раду вразливим торбунам.

Австралія є домом для найрізноманітнішої сумчастої фауни на Землі. Хоча торбуни також живуть в Америках та в Папуа Новій Гвінеї, саме на австралійському континенті їхнє біологічне різноманіття є найбагатшим – приблизно 200 видів, включно із коалами, вомбатами та кенгуру. Водночас, на жаль, Австралія має найгірші показники з темпів вимирання ссавців. Від 1500-х років вона втратила до 35% унікальних видів тварин. Метою австралійських вчених є збереження найбільш вразливих представників тваринного світу континенту – коал, тасманійських дияволів, квінслендських вомбатів та посумів Ледбітера.

Під час експериментального ЕКЗ дослідники використовували метод ІКСІ/ІЦІС (інтрацитоплазмічної ін’єкції сперми). Це дуже делікатна процедура, що передбачає введення чоловічої гамети прямо всередину зрілої яйцеклітини. Метод ІКСІ не є революційним для ссавців, але його вперше використовували для створення ембріона сумчастої тварини. Велетенські кенгуру були обрані у якості модельного організму, оскільки їхні популяції є найбільш розповсюдженими та здоровими серед торбунів. На їхньому прикладі дослідники прагнули зрозуміти, як адаптувати традиційну технологію ЕКЗ, що використовується для звичайних ссавців, включно із людьми та домашніми тваринами. Хоча ці тварини є невіддільною частиною австралійської фауни та культури, їхня біологія протягом багатьох років залишалася набагато менш вивченою, у порівнянні зі свійськими тваринами, що ускладнювало дослідження тематики штучного запліднення серед сумчастих.

 Вчені з Університету Квінсленду працюють над удосконаленням техніки збору, культивування за збереження генетичного матеріалу торбунів. Завдяки цьому вони сподіваються забезпечити надійне майбутнє для вразливих популяцій унікальних австралійських тварин. У природі сумчасті народжуються недоношеними, а потім мігрують до материнської сумки для подальшого зовнішнього розвитку. На цьому етапі дитинча є надзвичайно тендітним та вразливим, а його виживання залежить від дорослої особини. Завдяки ЕКЗ дослідники розраховують забезпечити торбунам шанс на майбутнє, навіть якщо їхні популяції стануть занадто фрагментованими для природного пошуку пари та створення генетично життєздатного потомства. Успіх цієї процедури на прикладі найменш ураженого виду є маленьким кроком для кенгуру, але великим стрибком для всіх інших сумчастих, що перебувають на межі зникнення.