Від бліх до комарів, у світі не бракує організмів, яких ми вважаємо надзвичайно набридливими шкідниками. Зовсім не дивно, що більшість з них – комахи, адже на них припадає понад 90% світового біологічного розмаїття нашої планети. Завдяки новому генетичному дослідженню вчені виявили, який з цих паразитів першим відчув смак людської крові. Це постільний клоп, а ми й 60 000 років потому є головною стравою в його меню.

Дослідники з Політехнічного інституту штату Вірджинія зробили це відкриття, порівнявши геноми двох ліній постільних клопів – однієї, яка, як припускають вчені, колись першою трапилася на шляху неандертальців, та другої, яка так і залишилася поряд зі своїм первинним хазяїном – кажаном. Вони виявили, що, поки популяція другої групи стабільно скорочувалася разом з кажанами впродовж тисяч років, постільний клоп, який обрав сусідство людини, еволюціонував та множився за компанію з людством. За словами головного автора дослідження Ліндсі Майлс, її команда вивчала зміни у розмірах ефективної популяції комах, тобто такої, що бере участь в розмноженні та впливає на появу нового покоління, оскільки це спостереження розкриває не лише сучасний, але й минулий стан популяції.

Ентомологи зазначили, що спочатку обидві популяції скорочувалися, що відповідає загальним тенденціям останнього льодовикового максимуму. Втім, після нього лінія, зв’язана з кажанами, так і не відновилася, а її чисельність знижується і досі. Водночас клопи, що паразитували на людях, відродилися і зажили кращим життям. Дослідження показують, що постільний клоп існує на Землі з часів динозаврів. Приблизно 90 видів цих паразитичних комах мали досить стабільні симбіотичні стосунки зі своїми тваринами-хазяями, допоки пращури сучасних людей не почали формувати первісні суспільства та жити поряд великими групами. Цим скористалися звичайний постільний клоп (Cimex lectularius) та тропічний вид (Cimex hemipterus). Раніше вони жили в печерах, де були й інші хости для паразитування, як от кажани, але приблизно 60 000 років тому наші пращури стали жити поза печерами, і частина шкідників «переїхала» разом з ними. Сусідство з людиною допомогло їм еволюціонувати навіть за умови обмеження генетичного пула.

Будь-хто, кому доводилося мати справу з постільними клопами, знає, наскільки важко повністю їх позбутися. Частково це пов’язано з чисельністю та швидкістю розмноження комах, але нещодавно дослідники також виявили низку генетичних мутацій, які зробили їх стійкими до раніше ефективного інсектициду. Постільний клоп буквально еволюціонує разом з людиною, адаптуючись до наших методів боротьби з ним. Ці комахи були дуже поширеними в старому світі, але їхні популяції різко скоротилися з появою ДДТ (дихлордифенілтрихлорметилметану) після відкриття його інсектицидних властивостей у 1939 році. Тоді людям здавалося, що постільний клоп нарешті переможений, але вже за п’ять років паразит відродив популяції, що були частково або повністю стійкими до дії ДДТ. Згодом мутації, поступова відмова від цього інсектициду, зростання щільності міського населення та кількості міжнародних подорожей призвело до різкого зростання чисельності клопів. Дослідження австралійських фахівців з боротьби зі шкідниками від 2006 року виявило збільшення кількості заражень клопами на 4500% всього за рік.

На основі аналізу геному комах дослідники отримали переконливі докази того, що лінія клопів, пов’язана з людиною, чітко відчувала та реагувала на демографічну історію сучасних людей, міграцій, збільшення щільності населення та інших змін у суспільстві. Зрештою дослідження вчених з Політехнічного інституту штату Вірджинія демонструє, як тісно було переплетено життя людей та клопів протягом десятків тисячоліть. На жаль для нас, наше співіснування навряд чи закінчиться найближчим часом. Хоча постільний клоп давно довів свою стійкість, він точно не є непереможним. Вузькоспеціалізований раціон комахи робить її доволі вразливою до її втрати, тож у постапокаліптичних умовах, коли людей стане менше, клопи не витримають конкуренції головного виживальника у світі комах – рудого прусака. Ці генералісти-поліфаги з легкістю витримують широкий спектр умов довкілля та вплив довгого переліку хімічних інсектицидів. О, а ще вони можуть харчуватися і постільними клопами.