Паразити різних форм та розмірів відомі своїм хистом до використання найдивніших механізмів інфікування людського організму. Вони застосовують неймовірні стратегії виживання, аби уникати зустрічі з клітинами імунної системи хазяїна. Наприклад, паразит Entamoeba histolytica, відомий за назвою дизентерійна амеба, фактично ховається від імунних клітин організму, маскуючись за допомогою фрагментів його загиблих клітин.

Entamoeba histolytica – це одноклітинний паразит, який є одним зі збудників амебіазу приматів (10% випадків), у тому числі людини. Щорічно на амебіаз хворіють понад 55 мільйонів людей, з яких до 70 тисяч хворих помирають. Витривалі цисти паразиту в сплячому стані можуть забруднювати їжу та воду і вивільнятися в кишківнику, виживаючи під впливом шлункової кислоти. Місцем зараження є верхній відділ товстої кишки, це цисти перетворюються в просвітні форми, а згодом і в тканинні, вживляючись в тканину кишки, де вони спричиняють запалення та виразки. В процесі колонізації кишківника паразит розмножується та утворює нові цисти, які згодом вивільняються в середовище з фекальними масами, аби продовжити цикл життя. Зазвичай зараження Entamoeba histolytica спричинює симптоми, пов’язані зі шлунково-кишковим трактом, але у деяких випадках паразит вражає печінку, мозок та легені хворих.

За словами професора Кетрін Релстон, більшість паразитів є дуже малодослідженими, але наші знання про Entamoeba histolytica є навіть більш обмеженими, ніж у випадку інших патогенів. Науці не відомі навіть базові механізми цієї амеби. Дизентерійна амеба здатна знищити будь-яку клітину людського тіла – навіть клітини імунної системи. Наприклад, вчені давно знають, що цей монстр та інші амеби можуть вбивати лейкоцити – білі кров’яні тільця – та використовувати їх, щоб обдурити імунітет організму. Однак досі вони не мали уявлення, як саме амебам вдається такий трюк. Ба більше, раніше вчені вважали, що амеби вбивають клітини хоста за допомогою ін’єкцій з невідомою отрутою.

Нещодавно Релстон та її колеги дізналися, наскільки далекими вони були від правди. Мікробіологи виявили, що, замість того, аби вбивати клітини хоста та з’їдати їх, Entamoeba histolytica відкушують фрагменти клітин, смертельно травмуючи їх. Неочікуваним відкриттям стало те, що паразит не з’їдає відкушені шматки клітин. Він краде деякі білки з їхньої зовнішньої мембрани, а саме – CD46 та CD55. Далі амеба «чіпляє» їх до власної зовнішньої мембрани. Трюк полягає у тому, що білки CD46 та CD55 слугують індикаторами, що позначають людські клітини «своїми» – це захищає їх від імунної системи. Тож таким чином паразит маскується під звичайні клітини організму та залишається невидимим для імунних клітин.

До слова, такий механізм, відомий як трогоцитоз, є важливим інструментом міжклітинної комунікації імунної системи. Відкриття хижої поведінки амеб було вперше описано в дослідженні, опублікованому ще наприкінці 2024 року. Увагу медичного суспільства до нього привернуло нове дослідження, яке на прикладі амеби ідентифікувало гени, що відповідають за процес викрадення білків чужих клітин. На думку вчених, цю інформацію можна було б застосувати для розробки новітніх методів доставки препаратів для боротьби з цим смертельним паразитом.