В Європі ряску визнали придатною до їжі

Більшість людей абсолютного виправдано асоціюють ряску з малопривабливою зеленою плівкою, що заволочує поверхню застояної водойми. Тож рішення Європейського агентства з безпечності харчових продуктів про визнання цієї рослини придатною до споживання людьми може здаватися доволі дивним. Насправді ж ряска є надзвичайно поживною та екологічною у виробництві.

Вже давно місцево вирощена ряска – так звана «водяна сочевиця» – є доступною для купівлі в Таїланді та на ринках інших країн Південно-Східної Азії, чого не можна сказати про Європу, Північну Америку та решту західного світу, де ряску переважно використовують як джерело біопалива. Приблизно десять років тому доктор Інгрід ван дер Мер та її колеги з Вагенінгенського університету в Нідерландах вирішили змінити ставлення європейського суспільства до цієї рослини. Їхні зусилля було виправдано, коли їм вдалося переконати комісію Європейського агентства з безпечності харчових продуктів (EFSA) у тому, що види Lemna gibba та Lemna minor є безпечними продуктами, що підходять для раціону людини. Віднедавна EFSA офіційно дозволила продаж рослини у якості харчового продукту в межах континенту. Тепер перед дослідниками постало нове завдання: переконати у їстівності ряски звичайних людей.

Вчені виявили декілька дуже важливих особливостей рослин роду Lemna, що можуть стати запорукою їхнього комерційного успіху. Насамперед ряску можна вважати справжнім суперфудом, адже вона складається з 35% вуглеводів, 20% мінеральних речовин і до 40% білка. До того ж для її культивації не потрібні пестициди: вона потребує мізерної кількості добрив та не конкурує з іншими сільськогосподарськими культурами за території. Ба більше, вирощувати ці водні рослини можна у неглибоких піддонах з чистою водою в теплицях або на вертикальних фермах – тобто навіть в межах міста неподалік від точок продажу. До речі, росте ряска дуже швидко: її кількість подвоюється кожні три дні, отже, врожай можна знімати раз чи навіть двічі на тиждень.

Під час дегустаційних тестів понад 1000 добровольців спробували ряску як інгредієнт в різноманітних стравах: супах, рагу, коша, ризото тощо. Після звикання до смаку рослини, який деякі люди описали як «горіховий», учасники тестів дійшли висновку, що водяна сочевиця є дуже подібною до шпинату з погляду аромату та смакової композиції. Як і шпинат, ряску можна продавати у свіжій або замороженій формі та використовувати для приготування страв з пастою та сиром, випічки, смузі та ін. Поки що невідомо, коли саме рослина потрапить на полиці супермаркетів, але ван дер Мер та її колеги доклали всіх зусиль, аби харчова індустрія прийняла ряску як повноцінний продукт, що є простим у вирощуванні, доступним та корисним для споживача.