Блискучі діаманти та яскраво-зелені смарагди – одні з найцінніших та найкоштовніших дорогоцінних каменів. Які з них є більш рідкісними на нашій планеті?

З погляду загальної кількості відомих родовищ смарагди є більш рідкісними. Згідно зі звітом 2019 року, опублікованому в журналі Minerals, на всій Землі є лише 49 родовищ, про існування яких відомо вченим. Водночас експерти знають приблизно 1000 алмазоносних мінеральних формацій, у межах яких, згідно з публікацією у Mineralogy and Geochemistry від 2022 року, на сьогодні працюють лише 82 шахти. Однак досить складно порівнювати діаманти з іншими дорогоцінними каменями, оскільки алмазна індустрія є найбільш розвиненою. Ювелірні діаманти видобувають та обробляють великі міжнародні концерни, що давно встановили комерційні партнерства по всьому світу, сформувавши складну структуру оцінювання сировини для задоволення світового попиту. Щорічно результатом їхньої роботи є від 100 до 150 мільйонів каратів або 20-30 метричних тонн алмазів.

Для порівняння, згідно з розрахунками британської гірничої компанії Gemfields від 2022 року, у 2015 році видобуток смарагдів у основних країнах-виробниках (Колумбія, Замбія, Ефіопія, Мадагаскар та Бразилія) сягнув всього 7-9 метричних тонн. За словами експертів, смарагди та інші дорогоцінні камені відстежувати значно складніше, адже їхні шахти розкидані по різних куточках Землі, та їх обслуговують переважно невеликі локальні компанії, що не мають ефективної звітної системи.

Варто зазначити, що будь-які оцінки розмірів та чисельності родовищ не є наочним відображенням геологічної ситуації. Як алмази, так і смарагди утворюються завдяки специфічним геологічним умовам, які й визначають їхнє розташування та доступність. Так, алмази формуються на глибині 150-200 кілометрів у земній мантії, що робить їх найглибшими дорогоцінними каменями у світі. Вважається, що ці кристали утворюються під впливом особливого поєднання екстремальної температури та тиску, ймовірно, в комбінації з якимось хімічними реакціями, що призводять до вистигання та кристалізації ділянок мантії, які містять атоми вуглецю. Транспортерною стрічкою для доставки алмазів на менші глибини слугує вулканічна активність, у процесі якої на глибині 170-300 кілометрів утворюється кімберліт – магматична гірська порода, яка виповнює порожнини так званих трубок вибухів газів у земній корі та може підхопити із собою алмази на шляху до поверхні.

Алмазоносні кімберлітові формації мають порівняно рівномірне розподілення алмазів, що значно полегшує пошук та видобуток цих дорогоцінних каменів. Наприклад, знаючи розташування кімберлітової трубки, можна викопати в ній глибоку яму, розширити її з допомогою вибухів та обробити всю видобуту породу гуртом, вишукуючи алмазні вкраплення. На жаль, смарагди так знайти не вийде. Вони утворюються в набагато складніших геологічних формаціях, що вимагають менш масштабних, але більш ретельних пошукових робіт.

Смарагди – це один із різновидів мінералу берилу, трав’янисто-зелений колір якого походить від домішок оксиду хрому або оксиду ванадію з оксидом заліза. Берилій (основний елемент цього мінералу) концентрується в магматичних гірських породах в глибинах континентальної земної кори. Хром та ванадій найчастіше зустрічаються у верхніх шарах континентальної земної кори. Отже, для появи смарагдів ці два окремих геологічних середовища мають перетнутися. Зазвичай це трапляється, коли берилоносні породи контактують із осадовими гірськими породами на кшталт вапняку або сланців, або коли рідка магма протікає через інші породи, підхоплюючи атоми хрому чи ванадію. Саме тому смарагди можна найчастіше зустріти в колізійних зонах, наприклад, у горах, де тектонічні плити з силою стискають фрагменти земної кори з різним геологічним середовищем.

Оскільки такі ділянки зустрічаються на Землі рідше за кімберлітові формації, з погляду доступності для людей смарагд також є значно більш рідкісним за алмаз. До речі, великі бездефектні смарагди густого забарвлення вагою понад 5 каратів, що трапляються ще рідше, цінуються в індустрії дорогоцінних каменів навіть дорожче за алмази.