Під впливом свинцю в організмі людині відбуваються небезпечні зміни. Так званий сатурнизм викликає серйозну інтоксикацію, призводячи до анемії, підвищення тиску, порушень слуху, репродуктивних проблем тощо. Отруєння свинцем є небезпечним для більшості живих створінь, проте принаймні один вид ящірок є практично несприйнятливим до впливу цього природного нейротоксину. На думку дослідників, бурий аноліс (Anolis sagrei) може бути ключем до боротьби з інтоксикацією важкими металами для інших видів.
Бурий або багамський аноліс – це ящірка з інфраряду ігуаноподібних, поширена у лісах Центральної та Південної Америки, а також завезена до деяких штатів США (Флориди, Джорджії, Техасу, Луїзіани). Вона харчується комахами, павуками, фруктами і ягодами, тож її раціон не передбачає близького контакту зі свинцем. Втім, нещодавно вчені вирішили дослідити, як на ящірок впливає життя в США, де вони є інтродукованим видом. Зоною дослідження став штат Луїзіана, а саме Новий Орлеан. Це відносно старе північно-американське місто, коріння якого сягає часів французьких поселень на початку XVIII століття. Це означає, що воно має давню історію використання свинцевої фарби та етилованого бензину, отже, землю та води міста давно просякнуто свинцем з цих та інших джерел.
Хоча бурий аноліс поселився в міста відносно нещодавно – приблизно у 1990-х роках, він неочікувано швидко та легко адаптувався до життя в міському середовищі. Проте, ковзаючи по землі, ці рептилії вдихають пил, наповнений свинцем, а також ковтають забруднених металом комах і воду. Враховуючи цей контекст, еволюційний біолог Алекс Гундерсон та його колеги з Університету Тулейн вирішили дослідити, як ящірки почуваються в нетипових для свого виду умовах із підвищеним вмістом свинцю. Аналіз крові та зразків кісток приблизно 100 диких особин виду Anolis sagrei, які проживають на теренах Нового Орлеана, показав шокуюче високий рівень свинцю – найвищий, коли-небудь зареєстрований в хребетних. Такі концентрації були б смертельними для більшості інших тварин.
У середньому в крові ящірок налічувалося до 1000 мікрограмів свинцю на децилітр. В однієї з особин цей показник перевищував 3100 мікрограмів на децилітр. Для контексту, лікарі вважають, що для людей не існує безпечного рівня свинцю. Згідно з дослідженням, середній рівень свинцю в крові та кістках ящірок був більш ніж утричі вищим, ніж у нільських крокодилів, які є другими за рівнем концентрації свинцю, коли-небудь зафіксованим у хребетних. Це також приблизно вдесятеро більше за найвищі середні показники, зафіксовані у каліфорнійських кондорів – птахів-падальників, які перебувають під загрозою вимирання через свинцеву інтоксикацію. На думку Гундерсона, ці результати свідчать про необхідність змінити підхід до оцінки порогів токсичності металів у хребетних тварин.
На превеликий подив дослідників, тестування загального стану здоров’я, балансу, витривалості та швидкості руху ящірок показало, що бурий аноліс не має жодних фізіологічних проблем на тлі вражаючого підвищення рівня свинцю в організмі. Вчені зазначили лише незначні зміни в тканинах мозку та печінки, які не мали фізіологічних проявів. За словами мікробіологів, той факт, що Anolis sagrei не виявляють жодних вимірюваних ознак інтоксикації, шокує, адже в інших хребетних, відомих науці, рівень свинцю в крові понад 500 мікрограмів на децилітр призводить до очевидних проявів отруєння чи навіть до смерті. Для виявлення порогів свинцевої токсичності виду вчені ввели ящіркам ще більше металу. Рептилії почали проявляти симптоми отруєння свинцем лише тоді, як концентрація досягла шокуючого рівня у 10 600 мікрограмів на децилітр крові.
На жаль, наразі дослідники не мають жодного уявлення, чому бурий аноліс, створений природою для життя в найчистіших пралісах Центральної та Південної Америки, може без особливих проблем існувати з настільки високим рівнем свинцю в крові. Однак вони мають певні припущення щодо генетичних особливостей виду: раніше вчені виявили певні відмінності в деяких генах, пов’язаних з механізмами доставки кисню до клітин та тим, як клітини регулюють концентрації металів. Хоча деталі цих механізмів залишаються загадкою для дослідників, вони прагнуть з’ясувати, як саме ці ящірки можуть не просто виживати за такого високого рівня свинцю в крові, але й процвітати. Якщо вченим вдасться ідентифікувати природні стратегії, які захищають анолісів від інтоксикації, ці знання могли б стати корисними для боротьби з отруєнням важкими металами в людей та інших видів тварин.
А до тих пір служби охорони здоров’я можуть використовувати цих ящірок як індикатор підвищеної концентрації свинцю у середовищі: якщо в якійсь місцевості спіймали аноліса з високим вмістом свинцю в крові, це означає, що люди в тому ж місці мають підвищений ризик ураження важкими металами.