Як найдовше зберегти келих пива холодним? Звичайно ж, звернутися до науки. Принаймні, такої думки дотримується фізик Клаудіо Пеллегріні, який розрахував оптимальну форму резервуара, що залишить пиво охолодженим якомога довше.

Клаудіо Пеллегріні – професор термодинаміки та гідродинаміки у Федеральному університеті в Сан-Жуан-дел-Рей. За словами вченого, жителям тропічних країн на кшталт Бразилії добре відоме це прикре відчуття, коли пиво нагрівається швидше, ніж встигаєш його допити. Він став до розгадки таємниці ідеального келиха для пива через фундаментальні математичні формули, приміряючи їх на декілька популярних дизайнів: бразильський тюльпан, імперська пінта, американська пінта, бокал Weizen для пшеничних сортів пива, бокал для Pilsner, кубок, пивна кружка тощо. Відкинувши численні змінні на кшталт передачі тепла від рук або впливу кількості та якості піни, вчений сконцентрувався саме на формі посудини, аби визначити, який саме різновид має найбільший ефективний дизайн. Ключовим фокусом його дослідження стала кривина скла, а також практичні та естетичні преференції середньостатистичної людини, як то прозорі стінки та наявність бодай якоїсь ізоляції в основі посудини.

Подача пива – це досить прямолінійний процес: як тільки напій торкається стінки келиха, він починає обмінюватися теплом з довкіллям, поки не досягне температурної рівноваги з повітрям, посудом тощо. Цей результат не є бажаним для користувача, адже більшість людей надають перевагу охолодженому пиву. Проте, залежно від початкової температури напою та довкілля, рано чи пізно пиво набуває температури, неприйнятної для комфортного вживання. У найбільш критичних сценаріях, наприклад, у вітряний день на пляжі, розігрітому сонцем до 38 °C, у вас є заледве три хвилини, аби насолодитися прохолодним напоєм. Аби віднайти відповідь на своє питання, Клаудіо довелося не раз пожертвувати собою, попиваючи тепле пиво задля науки.

Пеллегріні розпочав моделювання оптимальної геометрії бокала з кривою, яка обертається навколо певної вертикальної осі для утворення герметичного тіла зі встановленим співвідношенням поміж радіусами основи й верхнього отвору та висотою посудини. Припускаючи незначний термічний опір скла та однорідну температуру контейнера, вчений дійшов висновку, що ідеальним є келих для пива із вузькою основою та плавним розширенням до верху. Зовсім не дивно, що така форма келихів є найпопулярнішою. Ба більше, вона представлена у кількох розповсюджених різновидах бокалів, наприклад, в американській та імперській пінтах, але найбільш вираженою вона є у келихах для Pilsner. Втім, Клаудіо також визнав, що досягти насправді найкращого результату з погляду температури було б можливо лише в тому разі, якби келих був настільки маленьким, що усе пиво випивалося б двома швидкими ковтками, але з таким підходом сама процесія розслабленого вживання прохолодного пива абсолютно втрачає свій сенс.