Бубонна чума, голод, війни та епідемії грипу неодноразово ускладнювали життя людей, але перше місце в категорії «найгірший рік в історії людства» впевнено займає 536 рік н. е. Цей рік ознаменував початок одного з найпохмуріших століть, сповненого страждань і смерті. Північна півкуля — Європа, Близький Схід та частини Азії — на 18 місяців занурилася в темряву через таємничий туман. Це призвело до значних змін клімату: Китай зіткнувся з катастрофічним снігопадом, по всьому континенту масово гинули посіви, материк охопила посуха, люди помирали від голоду та хвороб.

Археолог і історик Майкл Маккормік із Гарвардського університету зазначив, що цей період був одним із найскладніших для людства, і знадобилося багато років, щоб клімат нормалізувався, а життя людей повернулося у звичне русло. Посуха, загибель урожаю та масовий голод не були найбільшою проблемою того часу — пошук продовольства став причиною масових міграцій, воєн та хвороб. Усі ці події також призвели до економічного колапсу. Деякі позитивні зміни стали помітними лише в 640 році н. е.

Аналіз річних кілець дерев також показав, що в цей період спостерігалося значне похолодання: влітку 536 року середні температури були на 1,5–2,5°C нижчі за звичайні, а середньорічна температура з 536 по 545 рік була найнижчою за останні 2000 років. У 2015 році вчені встановили, що цей рік став початком пізньоантичного малого льодовикового періоду, який тривав до 660 року н. е.

Як можливу причину того, що 536 рік став найгіршим в історії людства, науковці вважають виверження вулканів або зіткнення Землі з великим метеоритом. Останні дослідження зразків льоду з льодовика Колле Ніффетті у Швейцарських Альпах показали, що темні віки стали наслідком потужної вулканічної активності. Гляціолог Пол Маєвскі з Інституту кліматичних змін Університету Мену в Ороно розповів, що під час трьох сильних вивержень вулкана в Ісландії в 536, 540 і 547 роках в атмосферу піднялися тонни вулканічного попелу, які поширилися в повітрі й затулили Землю від сонячних променів.

До такого висновку науковці дійшли, виявивши в льодовикових зразках значні відкладення сірки, вісмуту та тефри — компонентів вулканічного попелу. Льодові керни є природними капсулами часу геологічної історії Землі. У 2013 році команда Пола Маєвскі пробурила в льодовиках Швейцарських Альп отвір завглибшки 72 метри — у цій товщі льоду міститься інформація про всі виверження, кліматичні зміни та діяльність людини за останні 2000 років. Витягуючи крихітні зразки, що відповідають кільком дням або тижням життя нашої планети, вчені можуть визначити дату катаклізму до місяця. Завдяки відкладенням у кернах вчені також виявили, що в 640 році н. е. спостерігалося різке підвищення рівня свинцю в атмосфері, що свідчило про відновлення економіки, стимулом якого стала активна розробка срібних руд. Другий пік концентрації свинцю в атмосфері в 660 році відображає подальший прогрес у відновленні людства після катаклізмів: відмова від золотих монет на користь срібних і поступовий перехід до середньовічного економічного укладу.