Птахи добре відомі своїми галантними залицяннями та шлюбними ритуалами, які супроводжуються ефектними танцями та піснями. Пісні різних видів птахів вражають своєю різноманітністю, але серед мелодійних, ніжних і дзвінких мотивів особливо вирізняється «спів» одного з представників родини горобцеподібних. Арапонга біла має найгучніший шлюбний крик серед птахів, здатний пошкодити слух людини.
Спільна дослідницька робота американських орнітологів Джеффрі Подоса та Маріо Кон-Хафта «Extremely loud mating songs at close range in white bellbirds» була опублікована в науковому журналі Current Biology. У рамках цього дослідження вчені вперше виміряли гучність співу, за допомогою якого арапонга біла добивається прихильності самиці. На піку інтенсивності звуку гучність пташиного співу сягає 125,4 дБ. Згідно з вимірами школи екологічних досліджень Єльського університету, рівень шуму в діапазоні від 110 до 120 дБ уже становить небезпеку для людського слуху і викликає фізичний біль. У реальних умовах арапонга біла здатна перекричати шум реактивного літака або звук пневматичного відбійного молотка, якби той був прямо біля вуха спостерігача.
На щастя для наших вух, арапонга біла мешкає виключно в гірських і тропічних лісах північної частини Південної Америки. Професор біології Массачусетського університету в Амгерсті Джеффрі Подос пояснив, що спів цього птаха можна назвати еквівалентом розкішного павичевого хвоста. Таким чином арапонга демонструє своє здоров’я і потенціал як партнера. Розмах залицянь у процесі статевого добору є вирішальним чинником. До того ж для підсилення своєї ефектності самці арапонгів воліють викрикувати свою серенаду прямо в обличчя потенційній партнерці. Така поведінка є унікальною, адже більшість тварин використовують гучні звуки для спілкування з представниками свого виду лише на великій відстані і знижують інтенсивність голосу при ближчому контакті.
Конкуренція між особинами однієї статі за завоювання партнера є одним із ключових механізмів еволюції. Як наслідок, ми спостерігаємо явище статевого диморфізму, яке проявляється в забарвленні, розмірах, запахах, голосах тощо. Всупереч логіці еволюції, гучність голосу арапонги білої зовсім не є проявом статевого диморфізму. Насправді формуванню оглушливого звуку сприяє особлива будова дзьоба й міцні м’язи живота. Ці характеристики розвинулися як адаптація до харчових уподобань виду: чомусь арапонга біла, яка харчується фруктами, полюбляє мало не театрально заковтувати цілі плоди, а потім цілими днями їх перетравлювати. Для цього дзьоб арапонги відкривається більш ніж на 90 градусів.
Широко відкритий дзьоб працює як мундштук у духових інструментах. Завдяки такій формі дзьоба мініатюрний голосовий апарат відносно невеликого птаха здатний відтворювати неймовірно гучний шлюбний заклик. Спостерігаючи за самицями арапонги білої, яким призначалися оглушливі серенади, вчені звернули увагу, що вони не були в захваті від таких залицянь. Щоразу, коли самець арапонги білої помічав потенційну партнерку і звертався до неї своїм диким криком, самиці відскакували або відлітали на відстань до 4 метрів і лише здалеку оцінювали вокальні дані самця. Однак, попри небезпечний рівень гучності співу, самиці ніколи не тікали.
Вчені не виключають, що в рамках еволюції цього виду ризик пошкодження слуху відіграє меншу роль, ніж продовження роду. Імовірно, це зумовлено умовами життя птахів: арапонга біла мешкає в тропічних лісах Амазонії, які страждають від пожеж у сухий сезон. На жаль, небезпека масштабних пожеж посилюється людською діяльністю. Під час вивчення поведінки птахів у природному середовищі Подос і Кон-Хафт стали свідками того, як вогонь, розведений фермерами для господарських потреб, поширився в лісі, де мешкають не тільки арапонги, але й безліч інших видів птахів і тварин. Знищення лісів призводить до скорочення біорізноманіття екосистеми, що також ставить під загрозу вивчення таких унікальних представників пташиного світу, як арапонга біла.
