Тварини часто складають одне одному компанію. Іноді ці стосунки виявляються вигідними для обох сторін, а в інших випадках – паразитичними. Однак час від часу дослідникам вдається задокументувати максимально дивні варіанти взаємодії у тваринному світі. Саме такий досвід мали вчені з Університету Окленду в Новій Зеландії, які помітили так званий sharktopus: триметрову сіро-блакитну акулу-мако із дуже неочікуваним пасажиром.

Одного дня Рошель Константин та її колеги курсували затокою Хауракі поблизу острова Кавау в пошуках локацій шаленого годування акул. Також відомі як івенти несамовитого пожирання, вони виникають, коли кількість здобичі переважає над кількістю хижаків, унаслідок чого хижаки, наприклад, акули, вдаються до нетипової поведінки, стають агресивнішими та нападають не лише на здобич, але й на все, що трапляється на їхньому шляху, включно з іншими членами зграї. Це дуже рідкісний прояв внутрішньовидової конкуренції, під час котрого особини понад усе прагнуть вполювати якомога більше здобичі. Втім, на думку дослідників, така поведінка може бути наслідком інших чинників – перевантажаючих стимулів, стресу тощо. Побачивши одиноку велику сіро-блакитну акулу-мако, Рошель та її команда не були здивовані й не очікували, що вона раптом почне нападати на когось. Насправді їх зацікавив дивакуватий «капелюх» акули.

Отже, аби роздивитися велику помаранчеву пляму на спині хижака, дослідники не гаючи ані секунди запустили дрон, оснащений камерою GoPro. Що це було? – Буй? Сміття? Травма? Вчені абсолютно не очікували, що цей «капелюх» почне рухати щупальцями. Аксесуар великою акули був живою істотою – Macroctopus maorum, так званим восьминогом Маорі. Здатний виростати до двох метрів завширшки та важити до 12 кг, це найбільший представник родини восьминогих у Південній півкулі. Забарвлення цих головоногих молюсків може варіюватися від оранжево-коричневого до темно-фіолетово-сірого. Основу їхнього раціону складають двостулкові молюски, ракоподібні, риби, але найбільшу перевагу вони віддають омарам, крабам та гребінцям. Цей вид також практикує канібалізм та є дуже агресивним, особливо коли йдеться про самиць, що захищають своє потомство.

 Дивна колаборація Macroctopus maorum із акулою здається ще більш неймовірною, враховуючи їхні ареали. Восьминоги зазвичай проживають близько до морського дна, а мако рідко запливають на глибину понад 150 метрів і частіше за все плавають близько до поверхні води. Тож поки що дослідники не мають жодних теорій стосовно того, як ці двоє знайшли один одного. Навіть якщо акула не бачила, як восьминіг наближався до неї, вона точно відчула його присутність на своїй спині завдяки бічній лінії. На жаль, подальша доля цієї компанії також залишиться невідомою. Рошель та її колеги вирішили не турбувати неочікувану пару. Втім, оскільки акула-мако може плавати зі швидкістю до 74 км/год, навряд чи sharktopus проіснував дуже довго. Тому, ймовірно, в якийсь момент живий «капелюх» повернувся до свого рідного середовища на дні океану або став обідом акули.

За словами Константин, sharktopus став черговим нагадуванням про те, наскільки обмеженим є наше розуміння перебігу життя у Світовому океані. Втім, як зазначила дослідниця, такі неочікувані відкриття траплятимуться і надалі лише у тому разі, якщо людство схаменеться та підтримає природоохоронні ініціативи, що захищають біологічне різноманіття земних водойм.