Нещодавно Pantone оголосила колір 2025 року – м’який коричневий Mocha Mousse. За словами директора компанії Леатріс Айзман, цей відтінок розширює наше сприйняття коричневої палітри від скромного та приземленого до розкішного та вишуканого. Вибір кольору року щорічно відображує не лише актуальні тренди дизайну, але й культури загалом. Може здаватися, що Pantone як один з трендсеттерів сучасного світу цифрового дизайну є дуже далеким від вкритих пилом музейних полиць зі столітніми зоологічними зразками. Втім, виявляється, що ці два світи мають набагато більше зв’язків, ніж може здаватися з першого погляду.
Історія незрівняної кольорової колекції компанії Pantone принаймні частково почалася з орнітології та природничої історії. Орнітолог та художник Роберт Ріджвей, що працював у Смітсонівському природничому музеї з 1886 до 1929 року, мав важливу місію: описати розмаїття пташок у країні. Для цього він потребував інструментів найточнішого опису кольорів їхнього пір’я: від яскравого цеглясто-жовтогарячого живота мандрівних дроздів до насиченого винного плюмажу пурпурових в’юрків. Це складніше, ніж здається, адже кольори можуть дещо змінюватися залежно від освітлення та кольорів середовища.
Для розв’язання цієї проблеми Ріджвей започаткував словник кольорів. Вчений видав два томи, що містили більш як тисячу різних відтінків від гірчичного золотого до переливчастого синього. На кожній сторінці розміщалися зразки кольорів, ретельно підібрані рукою професійного художника. Саме з цих скромних фоліантів згодом у 1960-х роках виріс Інститут кольору Pantone. За життя Роберта не існувало настільки детальних видань з описом кольорів та відтінків, а натхненням для їхнього створення стали дуже специфічні задачі вченого. Однак після публікації ці словники дуже швидко знайшли застосунок далеко за межами орнітології.
Як для орнітологів, так і для простих любителів спостерігати за птахами колір виступає надзвичайно важливим інструментом ідентифікації різновидів пташок. Ба більше, у царині орнітології не достатньо мати просто «синій» колір. Під такий опис підпадають як блакитні сизойки, так і індигові скригнатки, але їхні «сині» різняться між собою як небо і земля. Може бути важко описати тонкі відмінності кольорів, адже справа не лише в обмеженості нашого кольорового словника, але й у мінімальних біологічних відмінностях наших очей. Саме через це Роберт Ріджвей та його дружина Джулія спробували якомога детальніше описати розмаїття кольорів тисячів різновидів пташок.
Завдяки появі феномену штучних хімічних барвників наприкінці 1880-х років їм вдалося суттєво зменшити варіативність кольорів від партії до партії, від якої дуже страждали природні пігменти. Для книжки «A Nomenclature of Colors for Naturalists» 1886 року Ріджвеї намагалися виготовити максимальну кількість барвника та покрити ним величезні листи паперу, аби зробити зразки в різних копіях максимально ідентичними. Пізніше для книжки «Color Standards and Color Nomenclature» 1912 року Роберт змінив підхід до організації кольорів, розміщуючи білі та чорні зразки зверху та знизу сторінки зі спектром відтінків від світлого до темного поміж ними. Нове видання стало хітом не лише серед орнітологів чи натуралістів: його оцінили художники, дизайнери, колористи та навіть філателісти.
Люди – надзвичайно чутливі до візуальної інформації створіння, і колір є одним із найважливіших аспектів сприйняття нашого оточення. Кольорові гайди Ріджвея стали одним із фундаментальних інструментів вивчення біологічного різноманіття нашої планети. Втім, з розвитком цивілізації виявилося, що навіть його роботи було недостатньо. Наприкінці 1950-х років життя диктувало нові вимоги до кольорового розмаїття. Робітники промисловості та рекламної індустрії прагнули зробити свою продукцію максимально несхожою на інших, але послідовною в контексті простору та часу. У 1962 році Лоуренс Герберт, який працював у одному з поліграфічних підприємств, вирішив викупити його та започаткувати Pantone. Головним продуктом цього бренду стала система підбору кольору Pantone – роздутий до промислових масштабів орнітологічний словник кольорів. Згодом система перейшла у цифровий простір, щоби зробити можливим відтворення відтінків на комп’ютерних моніторах.
Колір року від Pantone не має особливого впливу на роботу таких ініціатив, як Feather Identification Lab Смітсонівського природничого музею, але величезний словник кольорів компанії все ще залишається одним із ключових інструментів ідентифікації видів пташок. За словами Сари Латтрелл з Feather Identification Lab, навіть сьогодні вчені не припиняють вивчати значення кольору в еволюції та повсякденному житті тварин, і чим краще ми можемо розрізнити та «виміряти» ті чи інші відтінки, тим більше ми дізнаємося про світ навкруги.
